"Україна або смерть": Історія "Чорних запорожців" від армії УНР до сучасних ЗСУ

Про 72-гу механізовану бригаду та її історію

На Київщині дислокуються легендарні "Чорні запорожці" знані як легендарна 72-га окрема механізована бригада. Її військові стали на захист України з початку російської агресії. Вони боронили 2014-го Маріуполь, брали участь у боях за Донецький та Маріупольський аеропорти, нищили росіян під Зеленопіллям, Ізвариним, захищали Авдіївку. Про історію цієї бригади та її символіки, читайте в матеріалі "Моєї Київщини"

Бійці 72-ї бригади у ДАПі, по центру – 21-річний Дмитро Григоренко, який помер від поранень, захищаючи донецький аеропорт, 17 липня 2014 року.

Джерело:  Український тиждень.

Починаючи з 24.02.2022 бригада давала відсіч ворогу на підступах до столиці України - Києва та його околиць. Також захисники відзначилися у  боях за Ірпінь, Мощун, Гостомель, Бучу. Зараз же бригада руйнує плани рашистів на Донеччині.

Знищена російська військова техніка.

Джерело: Facebook-сторінка “72 ОМБр ім. Чорних Запорожців” .

Та ким були “Чорні запорожці” понад століття тому? Їхня історія бере початок 1918-го. Вони виникли як частина армії Української народної республіки і проіснували до 1920-го.  Спочатку це була кінна сотня, потім кінний дивізіон, а з березня 1919 року — 1-й кінний полк, що носив ім’я "Чорних запорожців" вже офіційно. Найвідомішим командиром полку став Петро Дяченко. Цікаво, що ніякого стосунку збройне формування до Запоріжжя немало. Таку назву обрали аби віддати шану славетним предкам – запорізьким козакам. А от "чорними" тодішні оборонці українських земель назвалися через свій однострій. Його складали: чорні шапки (у старшин — каракулеві, у козаків — смушкові) з чорними шликами, чорні жупани (кітелі), чорні штани, світло-сірі черкески (замість шинелей), чорні чоботи. Всі вони мали старовинну козацьку зачіску — "оселедець".

Однострій сотника армії Української Держави

Джерело: Вікіпедія

    Знамено полку теж мало чорний колір, його оздоблювали  зображеннями тризуба на одному боці та черепа з кістками на іншому й написами "1-й кінний полк Чорних Запорожців" та "Україна або смерть".   

Джерело: Інтернет-видання Полтавщина

"Чорні запорожці" або ще як їх називали "чорношличники" боролися проти білогвардійців, більшовиків і махновців. Вони були відомі своєю військовою майстерністю. Як писав Михайло Омелянович-Павленко у "Спогадах українського командарма":

"Рідко яка частина в армії могла похвалитися такими бойовими трофеями, як Чорні. Мали десятки великих і малих гармат, сотні кулеметів, тисячі бранців, про обози й згадувати не приходиться" 

Бойової слави чорний полк зазнав під час Першого Зимового походу армії УНР.  Детально їхній військовий шлях описав Дмитро Калинчук  у своїй статті "Їх звали Чорні шлики": 

"17 грудня Чорні шлики наскочили на Ставище і вирубали шаблями штаб білогвардійського генерала Ніколая Брєдова, того самого, що в Києві переміг "петлюрівців, які не стріляли в білих". Генерал утік від козаків на автомобілі, покинувши чорношличникам і своїх офіцерів і штабне майно. 24 січня 1920 року Чорні зустріли делегацію денікінців, що просили в українців перемир’я. Білим було вже не до "єдиної-неділимої" – вони відступали. Почалася війна з більшовиками. 10 лютого Чорні запорожці і Мазепинський полк вибили більшовицький гарнізон у Смілі.

Армія УНР, яка вирушала у похід в чисельності близько 10 тис осіб, повернулася в складі 2100 багнетів та 580 шабель, разом з нестройовими – 4319 осіб. На цьому тлі полк Чорних запорожців розпочав похід в чисельності 417 людей. А повернулося 300 шабель, сотня пластунів-піхотинців, 12 кулеметів на тачанках, 18 легких кулеметів та батарея з 2-х гармат. Загалом понад 500 людей – більше, ніж вирушило у похід. Полк мав кіннотне ядро, кулеметні тачанки для створення щільного вогню, гармати для протидії ворожим тачанкам та піхоту для охорони своїх тачанок і гармат у бою".

Після завершення Зимового походу “Чорні запорожці” воювали проти більшовиків разом з поляками. Як зазначає у своїй роботі Дмитро Калинчук: 

"18 травня Чорні шлики зійшлися в шаблі з бригадою Григорія Котовського, причому сам Котовський ледве уникнув полону. В розпал бою полковник Дяченко переплутав його з іншим українським старшиною, і це врятувало червоного комбрига. 29 вересня чорношличники взяли в полон 300 червоноармійців, обоз із майном на 100 возів та п’ять підвід гарматних снарядів. Але це були останні перемоги Чорного полку".

1920 року відбулися перемовини між Радянським союзом та Польщею, до яких не допустили представників з українського боку. У результаті чого українське військо змушено  було відступи за Збруч. Його членів було інтерновано в табори для полонених на території Польщі. Оборонці УНР роз’їхалися усім світом. Так завершилася історія “Чорних Запорожців”  двадцятого століття. 

Але ми вже знаємо, що їхню звитягу не забуто. Тепер ім’я "Чорних запорожців" носить 72-га окрема механізована бригада ЗСУ. До того ж символіка попередників теж збережена. Гасло сучасників – "Україна або смерть". Ось так виглядає нарукавний знак 72-гої бригади:

Джерело: Ukrainian Military Pages

  Почесний прапор (хоругва) 72-гої бригади теж створений за історичними мотивами: 

Джерело: Ukrainian Military Pages

І ворог за майже сотню років не змінився - росіяни. Вони знову лізуть на українські землі. А наші захисники знову нищать їх з тією завзятість і мужність як колись.