Відбудова зруйнованого: як влада відправила мерів Київщини по світу з протягнутою рукою

Фото з мережі Інтернет

Більше трьох місяців триває війна, але поки їй кінця-краю не видно. Зараз влада почала активно говорити про відбудову зруйнованих об’єктів інфраструктури, що потребує колосальних коштів. В умовах спрямування всіх наявних ресурсів на Збройні сили, викроїти на будівництво – дуже складно. Сьогодні "Моя Київщина" розповість не про труднощі, а про піар та обіцянки влади, що йдуть врозріз реальним діям

Нагадаємо, що на відбудову всього зруйнованого в Київській області Кабінет Міністрів виділив наприкінці квітня 400 мільйонів гривень із резервного фонду держбюджету. Вони були направлені на проведення невідкладних робіт із відновлення пошкоджених будівель і споруд. Дійсно, частково ці роботи вже зроблені. Зокрема, протягом травня вдалося відновити рух для автомобілів мостом (тимчасовим) через річку Тетерів на Варшавській трасі, запустити рух відновленим залізничним мостом через річку Ірпінь, відкрити проїзд лівою смугою через зруйнований міст у селі Стоянка та багато іншого.

За державні кошти ліквідовують ями на дорогах, спричинені ударами артилерії, розбирають завали будівель, прибирають розбиту військову та цивільну техніку. Також фінансується ремонт зруйнованих та пошкоджених комунікацій, зокрема ліній електропередач, газопроводів, систем водопостачання та водовідведення. Окрім того, виділені урядом гроші спрямовують на ремонт вікон, дверей, покрівель будинків і конструкцію фасадів.

Із ремонтом покрівель виникла особливо невесела історія. У соцмережах повідомляють, що місцева влада розпочала ремонтні роботи, але через недофінансування все зупинилося. Рясні дощі у травні та червні зробили свою справу: все, що не зруйнували орки, нищить природа. Верхні поверхи багатоквартирних будинків постійно затоплюються, що призводить до колосальних збитків. А хто буде компенсувати витрати на ремонт?

Зараз є інформація про випадки в Бучі та Бородянці, коли підрядна організація зняла покрівлю з дахів будинків і просто зникла. Місцеві жителі через соцмережі намагаються привернути увагу влади та громадськості, щоб врегулювати проблему. Проте наразі ніяких реальних кроків ніхто не робить. У соцмережі користувачка Єлиця Старовойт повідомила наступне:

Притомний господар, перед тим як демонтувати старий дах, закупить всі необхідні матеріали для нового даху і за один-два сонячних дні зробить всю роботу, інакше впаде дощ і затопить житло.
Бригада працівників розкрила дах, демонтувала старий шифер і… поїхала, залишивши так все на 4 (ЧОТИРИ) ТИЖНІ.
На запитання мешканців була надана відповідь  – Бучанська влада не профінансувала закупівлю нових матеріалів, заплатила лише за демонтаж старого даху.
На сьогоднішній день дощ затопив всі квартири на п’ятому поверсі. Квартири вціліли під час війни з рашистами, але були знищені своїми ж  міським керівниками.
Бригада працівників більше не працює, дах в будинку розкритий, коли буде відремонтований невідомо. Тим часом майже щодня рясно дощить, і мешканці п’ятих поверхів щоночі відрами збирають воду зі стелі.
Бучанська міська рада посилає людей в КП «Бучасервіс», КП «Бучасервіс» посилає людей в Бучанську міську раду... І так по колу, а тим часом квартири заливає. «Тупий та ще тупіший».

Ремонт пошкодженого даху в Бучі, фото Єлиці Старовойт

Ремонт даху будинку в Бородянці, скрін публікації з соціальної мережі

У свою чергу чиновники готують постанови, що дозволять компенсувати власникам помешкань витрати на ремонт пошкодженого житла. Хоча не повністю зрозумілий механізм повернення коштів, але перші зрушення вже є. А чи планує хтось компенсувати руйнування через халатність чиновників? Наразі це питання відкрите.

Але заради об’єктивності варто зазначити, що вина місцевої влади у цьому часткова. Фінансування – державне, тому на затримки із проведенням платежів, чи взагалі відсутність коштів, ніхто з мерів не вплинути не може. Проте з їхньої сторони було б розумно починати ремонтні роботи в тому випадку, якщо на рахунку є достатня кількість коштів. Хоча подекуди це складно зробити, особливо коли місцеві жителі, хто втратив помешкання, вимагають робити все і відразу.

Актуально: Пошкоджене чи втрачене житло: як отримати відшкодування від держави.

За попередньою інформацією, Євросоюз готовий виділити на відбудову зруйнованої інфраструктури України близько 9 млрд євро. Окрім того, багато країн-партнерів готові долучатися до відновлення зруйнованих регіонів нашої країни. Але це повоєнна перспектива, нинішні реалії не такі яскраві.

Як повідомили джерела "Моєї Київщини", на нещодавній нараді в Кабінеті Міністрів головам громад постраждалих територій повідомили про терміни виділення грошей на ліквідацію руйнацій. Якщо коротко, то гроші будуть, але невідомо коли. Тому всім рекомендували якнайшвидше шукати підтримки за кордоном, просити допомоги у міст-побратимів, громадських організацій та асоціацій. Більше того, щоб реалізувати цей фандрайзинг-план, головам громад призивного віку дозволили виїжджати за межі України.

Міста Київщини, як от Ірпінь, Буча, Гостомель, Макарів та Бородянка, у медійному просторі після деокупації були постійно (поступаються хіба-що Маріуполю), а європейські політики постійно приїздять туди, щоб на власні очі побачити, що зробили рашисти. Голови громад можуть збирати допомогу по всьому світу, аби тільки їх запустити процес відбудови. Ідея цікава, але є декілька моментів.

По-перше, точно не голови громад винні в тому, що почалася війна. Не вони відповідали за обороноздатність України, яку розвалювали (або як мінімум, не розвивали так як треба) протягом останніх 30 років. По-друге, керівники громад будуть задаватися логічним питанням: навіщо влада, яка не допомагає, а змушує із протягнутою рукою ходити по світу? Така позиція держави не сприяє налагодженню стосунків із місцевим самоврядуванням.

Але місцеві еліти найбільше непокоїть той факт, що окремі владні персони перейняли на себе повноваження по відбудові всієї Київщини: від мостів та шкіл, до майданчиків та біотуалетів. У променях слави будуть купатися наближені до Офісу Президента, хоча їхня заслуга або мізерна, або взагалі відсутня. Голови громад традиційно залишаються в тіні, але йти проти течії немає сенсу: мало того, що інших можливостей для "розпилу" не буде, так ще й репресивна машина може підняти проти них давно забуті кримінальні справи.