#

Надія Савчук (журналіст): День матері – рідної і єдиної

13.05.2017 10:40
Надія Савчук (журналіст): День матері – рідної і єдиної

Рідні, лагідні, найдорожчі люди у світі – наші матері.  Мати – це людина яка завжди у нашому серці.  Відносини,  як і стежки в житті, бувають різними. І як би не складалась доля, вдячним матері потрібно бути кожного дня, адже саме вона дала найдорожче - це життя.  І вже незабаром настане день коли кожен має привітати, обійняти та висловити любов найріднішій людині.

Традиційно в Україні у другу неділю травня відзначається День матері.  Свято припадає на 14 травня.   Воно унікальне соєю зворушливістю і значущістю. В цей день ласкаві й душевні слова чують всі українські мами. Той, хто у прості будні соромиться сказати дорогій людині, як він її любить, обов’язково має  вимовити заповітні  слова.

В цей день хочеться сказати теплі слова та подякувати усім жінкам, які подарували життя, любов, ласку, опіку, турботу та усе найкраще що може дати матір.  Особливо хочеться висловити пошану тим матерям, котрі  виховали справжніх чоловіків, які в умовах сьогодення змушені бути далеко від дому та захищати свій Український народ.  І безмежне співчуття тим, хто додому дитину вже не дочекається…

Життя – непередбачуване.  Пам’ятайте та любіть своїх рідних. Не тільки за приводом свята, а кожного дня. А в день матері подаруйте свої обійми та улюблені мамині квіти.

Наше ж завдання, свідомих дорослих, виплеканих Вашою любов’ю дітей, піклуватися, любити, розуміти і не засмучувати Вас. Любі наші Матері, нехай Ваші руки не знають втоми, а серце тривоги,  а Ваш кожен день буде безтурботним та наповненим  щастям!

Мамо моя рідна і єдина

Мамо моя рідна і єдина,
Ластівко добра і теплоти,
Я для тебе був і є дитина,
І для мене найдорожча ти.
Доки в грудях буде серце битись,
Втратити тебе я так боюсь.
Я на тебе хочу надивитись,
За здоров’я Богу помолюсь.
Скільки ти зазнала горя й муки
У своєму нелегкім житті!
Я цілую ці дбайливі руки,
Мозолисті, вмілі, золоті.
Хай поля-лани зерняться житом
І вруняться колосом без меж,
Скільки я на світі буду жити,
Ти в моєму серці не помреш!
Доки в грудях буде серце битись,
Втратити тебе я так боюсь.
Я на тебе хочу надивитись,
І чомусь ніяк не надивлюсь.

Вірш Віктора Геращенко

Читати "Моя Київщина" у Telegram