Держава глибоко хвора: як патрульні поліцейські кинули напризволяще людину з інвалідністю з Київщини

Поліцейські кинули людину на візку прямо на трасі

Для багатьох громадян з обмеженими фізичними можливостями автомобіль – чи не єдиний спосіб дістатися з дому у громадські місця. Для свободи пересування чимало людей на інвалідних візках обирають самостійне керування авто попри те, що воно має особливу специфіку і, зрозуміло, потребує додаткових зусиль. Парадоксально, але навіть ця група автовласників інколи стає мішенню для так званих стражів правопорядку на дорозі, які безжально ліплять всім штрафи, і часто-густо безпідставно. На прикладі відомого у світі параолімпійця, інваліда першої групи, депутата Київської обласної ради, броварчанина Олега Іваненка «Моя Київщина» розповість, як людина з обмеженими фізичними можливостями може опинитися за межею виживання через відверте знущання над людьми з інвалідністю з боку патрульної поліції

Насамперед зауважимо, питання соціального захисту людей з інвалідністю в країні, де інвалід отримує мінімальне забезпечення на рівні 2000 гривень на місяць, є кричущим порушенням прав та свобод людини, а точніше геноцидом, адже навіть неадекватно низький прожитковий мінімум в Україні становить близько 6 тисяч гривень. Мало того, що на усіх етапах свого життя людина з цієї категорії зіштовхується з величезною кількістю несправедливості, так ще й сама держава не забезпечує їй вільного доступу до об’єктів інфраструктури, магазинів, аптек, транспорту, держустанов, судів тощо. Натомість часто ставить вимоги на рівні з людьми в яких проблем зі здоров’ям немає.

Аби мати можливість себе забезпечити та не жити на сороміцькі 2000 гривень надані державою, люди з інвалідністю вимушені пересідати за кермо власного транспорту попри те, що Україна вже багато років не забезпечує автомобілем жодну людину з інвалідністю, не видає транспорту з ручним керуванням, не дає жодних пільг для людей, які хочуть такий транспорт придбати, не забезпечує паливом тощо. Натомість держава, яка має допомагати і бути партнером, як це робиться в цивілізованих країнах, лише ставить перепони.

Читайте також: Поліцейське сафарі в Білій Церкві: 90-ті повернулися

Про все це достеменно відомо інваліду І групи Олегу Іваненку, з яким власне поспілкувалася «Моя Київщина. Чоловік, який свого часу отримав перелом шийного відділу хребта, власними силами себе реабілітував, вивчився в університеті та отримав професію, придбав автомобіль, обладнавши його ручним керуванням, з рештою зіштовхнувся на дорозі із протиправною та ганебною поведінкою служителів правопорядку. 

Ситуація відбулась на трасі Київ-Чернігів в районі Козельця, де працівники поліції завзято, кожного дня без вихідних і святкових днів розташовуються з радаром швидкості в одному з населених пунктів і героїчно тримають оборону під знаком 40 по обидві сторони швидкісної траси Чернігів – Бровари. Чому там встановлено даний обмежувальний знак – дуже велике питання, але полісменам там стояти зручно – дуже вже «хлібне» місце. Саме на вищезгаданій частині автобану зупинили інваліда першої групи Олега Іваненко начебто за перевищення швидкості, що, до речі, абсолютно нічим доведено не було, але це не завадило поліціянтам винести постанову про стягнення штрафу. Здавалось би, дрібне правопорушення, яке могло обмежитись попередженням, але поліцейські, розуміючи своє безсилля в частини доведення провини водія, почали вживати заходи щодо приниження його честі і гідності. Тривало це декілька годин і, як розповів керманич, полягало в наступному:

«Коли мене зупинили, я надав документи, вибачився, обізначив, що є людиною з інвалідністю, після чого поліцаї взявши посвідчення просто пішли до свого авто. Очікуючи бодай якоїсь реакції я посигналив, і зауважив, що поспішаю на змагання з параолімпійського тенісу, і якщо вже вирішили виписувати протокол, - робіть свою справу і я поїхав. На що працівники поліції відповіли – «Чекай, в нас зараз не працює інтернет і ми не можемо виписати тобі штраф». Вони послались на те, що в них не працюють технічні засоби при тому, що вже 4-5 авто, які були зупинені майже одночасно зі мною, повідпускали за відповідну плату. Так як мені не дозволяли їхати більше години, я попросив їхньої допомоги дістатися до туалету. Поліціянти, не без хамства, супроводили мене до найближчої заправки, яка працювала на одну колонку, дістали візок, допомогли мені на нього сісти, але як виявилося, вбиральні там не працюють взагалі, а єдиний туалет який був – вуличний із звичайною вигрібною ямою, дістатися до якого я не мав жодної фізичної можливості. На це поліціянти відреагували більш ніж байдуже, тим паче, що в них запрацював інтернет, відповідно ті заходилися складати протокол».

Слід зауважити, що складався протокол про адмінправопорушення не на місці зупинки, як це передбачено інструкцією, тому водій вимушений був зателефонувати адвокату для захисту своїх прав, про що й повідомив копів. Після другої спроби вмовити поліцейських допомогти дістатися до туалету, (адже йшла вже третя година після зупинки), чоловік почув абсолютно блюзнірську відповідь правоохоронців з нецензурною лексикою, яка просто шокувала керманича – «не можеш, твої проблеми».

Читайте також: Щось новеньке: керівник патрульної поліції Білої Церкви організував незаконне стеження за журналістами?

Після цього копи не інакше як жбурнули протокол в обличчя і просто поїхали геть, чим фактично залишили людину в небезпеці. Після прибуття адвоката на автобан було викликано слідчо-оперативну групу, відповідно, написано заяву з приводу вчинення кримінального правопорушення, а також низку скарг. Тож наразі триває перевірка органами ДБР.

Вочевидь, презумпція невинуватості, як правова норма, в нашій державі не надто ефективна. Як запевняє ексміліціонер та адвокат потерпілого Сергій Костира, це правопорушення дійсно могло бути обмежене попередженням, а самі дії патрульних шокують.

«Попри те, що в нас має бути презумпція невинуватості, мають бути зібрані докази, є Ст.35 Закону України про поліцію (підстави для зупинення і надання доказів), але фактично чомусь привілей у даній ситуації майже завжди на боці правоохоронних органів. До прикладу, була величезна полеміка навколо скандального закону про правоту поліцейського – «підкорюйся, а потім оскаржуй». Я певен, - з урахуванням того, кого понабирали в поліцію, до вас може підійти наркоман у формі поліцейського (а таких випадків безліч), попросити роздягнутися наголо, і вам потрібно буде виконати наказ, а тільки потім його оскаржувати? Це найбільша дурня, яку тільки вигадали в нашій державі. А поліцейські цим користуються, про що, до речі, свідчить резонансний розстріл людини в Дніпрі. Я добре аналізував дану ситуацію, і жодних підстав стріляти у спину водія не бачив. Я як бувший міліціонер (1995-2000 р.р), розумію, що зараз ідіотам надали зброю, а ті нею шмаляють. І це добре, що у Іваненка не закінчилось так, як закінчилось в Дніпрі. До тих пір поки в нашій державі буде кругова порука, а не кругова відповідальність, нічого доброго в нас не вийде», - говорить Сергій Костира.

Дійсно, порушити правила дорожнього руху може будь-яка людина, в тому числі людина з інвалідністю. Тільки вона, на відміну від здорової людини, захистити свої права, якщо вони порушені, не має можливості. Як зазначає Олег Іваненко, узагальнюючи проблематику, комплексно врегулювати це питання і унеможливити такі прецеденти має держава, яка поки що, нажаль, тільки ігнорує потреби людей з інвалідністю.

Читайте також: Активіст, підприємець з Білої Церкви Віктор Левицький: влада з патрульною поліцією знищують нашу обороноздатність.

«В якій країні, навіть третього світу, тебе поліцейський може висадити з машини, кинути напризволяще і просто поїхати? Так, я можу дозволити собі адвоката, бо заробляю гроші, а переважна більшість не може скористатись послугами правозахисника. Плюс, якщо людина з інвалідністю на останні гроші купила авто чи взяла в кредит, в неї тим паче немає грошей на адвоката, а безкоштовний до вас на трасу при порушенні ваших прав ніколи не виїде. До речі, кожен суд винесе рішення на користь людини з інвалідністю за порушення ПДР з перевищенням швидкості наприклад 20-25 км/год, відповідно вона не буде сплачувати штраф. Ось тільки для того, щоб захистити це право, людина має звернутися до юриста, скласти позовну заяву, подати її, а потім з’явитися в суд, який на сьогодні в більш ніж 50 % не пристосований для переміщення вищевказаних категорій людей. І якщо суддя 100% стане на твій бік, то поліцейський на дорозі чомусь ні. Але, це проблема не тільки того поліцейського чи людини з інвалідністю. Тут проблема держави, яка не хоче наприклад ввести систему попередження, зробити стягнення трохи меншим для інвалідів, а зразу ставить на коліна виписуючи штраф в розмірі 300-700 грн. Ці кошти, можливо 25-30 % його забезпечення на місяць. Заплативши один штраф з 2000 грн отриманих від держави, людина завтра вже не заправить свій автомобіль, не зможе забезпечити собі найнеобхідніше. І все тому, що він, умовно, на трасі Київ – Чернігів під знаком «40» проїхав 61 км/год. Ця держава глибоко хвора своєю безпорадністю, нечутливістю, байдужістю» - зазначає Олег Іваненко .

Дана ситуація зафіксована відеокамерами обох сторін інциденту, протоколами слідчих та свідченнями свідків. Як зазначив адвокат потерпілого, вони домагатимуться притягнення поліцейських до відповідальності за перевищення службових повноважень, зловживання і залишення людини в небезпеці.

Читайте також:  "Золотий евакуатор": як патрульна поліція Білої Церкви допомагає підприємцям заробляти.

З бодай якоюсь гуманністю та людяністю в даній ситуації все зрозуміло – вона відсутня. Але, порушуючи це чутливе питання, дозволимо собі нагадати, що виховані люди завжди із розумінням ставляться до осіб, які мають проблеми зі здоров’ям. Не кажучи вже про те, що працівники правопорядку мали б поводити себе з гідністю та допомагати, а не демонструвати ганебність, нівелюючи довіру суспільства до системи в цілому.