Якщо президентська команда на Київщині працюватиме в тому ж ключі, головна конкурентка чинного голови держави Петра Порошенка Юлія Тимошенко, яка вже почала виборчу кампанію в столичному регіоні, наступного року святкуватиме тут беззаперечну перемогу Як поєднати приємне з корисним? Про це спитайте у лідерки «Батьківщини» Юлії Тимошенко, яка під час свого нещодавнього візиту у Вишгород вбила одразу двох зайців. По-перше, продемонструвавши свою увагу громаді Київській області (що є досить великою рідкістю з боку топ-політиків, які нечасто їздять по столичному регіону, хоча здебільшого саме тут мають свої маєтки), по-друге, попіарившись на критиці медреформи, яка, як показують соцопитування, користується не надто великою підтримкою серед українців. Очевидно, що поїздка Юлії Тимошенко у Вишгород – сигнал для старту президентських перегонів на Київщині. Тим паче, що протягом останнього часу Юлією Володимирівною та її соратниками закинуто чимало різних політтехнологічних «якірців», на які у «Батьківщині» збираються на президентських виборах ловити велику електоральну рибу. І критика медреформи тут – не на першому місці… Чим же зваблюватиме Леді Ю жителів Київщини? По-перше, так званою «Ганиною тисячою» -  обіцянка голови Київської облради Ганни Старикової роздати по 1000 грн щомісячної доплати пенсіонерам області здійснила справжній фурор серед літніх людей, які не розуміють, що це звичайний передвиборчий популізм. Як і те, що грошей вони не отримають. Але це дасть чудовий привід «тимошенківцям» критикувати владу за те, що вона, мовляв, не хоче допомогти бідним пенсіонерам. По-друге, абсолютно безпрограшною темою для роботи з населенням залишається  «фішка» з недопущенням скасування мораторію на продаж землі. Зараз цю тему «продавати» ранувато, але з осені Тимошенко почне качати дану тезу. Знову ж таки, тут для неї – одні плюси. Більшість населення справді боїться ринку землі, а отже заяви Тимошенко попадатимуть в «десятку». Окрім того, Тимошенко подібними заявами підіграє великим аграрним компаніям, яким вигідно зберігати невизначену ситуацію з ринком землі, володіючи землею на правах оренди. У свою чергу, вони завжди готові віддячити… Чим може відповісти на це президентська вертикаль Юлії Володимирівні? Окрім, адмінресурсу, схоже, справи з піаром надзвичайно кепські. Якихось інфраструктурних проривів – немає. Хіба знову заговорили про будівництво Великої кільцевої дороги, яку вже хочуть зробити платною. Окрім того, у Київській ОДА вчергове провалюють виконання обласних програм, але, схоже, ніхто ніяких висновків з цього ганебного факту робити не збирається… Все це накладається на те, що на Київщині склалася парадоксальна ситуація, коли у Петра Порошенка немає жодного справді авторитетного спікера, який міг би виступити віп-агітатором голови держави. Так, у руки редакції «Моєї Київщини» потрапила закрите соціологічне опитування SOCIS, підготовлене на замовлення Банкової, із замірами відносно того, до кого з місцевих політиків дослухаються жителі області. Результат дещо здивував. Виявилося, що найбільшою підтримкою користуються нардепи-мажоритарники – позафракційний Сергій Міщенко (4,9%) та «свободівець» Олександр Марченко (4,8%). Далі йде Віталій Гудзенко (3,8%) та нардеп-втікач Олександр Онищенко (2,8%) (останній, схоже, продовжує «підгортати» округ навіть перебуваючи за кордоном). Результати невисокі і демонструють відсутність загальновизнаних авторитетів. Показово: назвати хоч когось, кому вони довіряють не змогли 66,3% респондентів. І найголовніше: губернатор Олександр Горган, який мав би бути «папою» області, зайняв в цьому рейтингу «аж» 8 місце, а дев’ятим йде його одіозний патрон, колишній «регіонал» Ярослав Москаленко. Авжеж, цей рейтинг заміряє, так би мовити, середню температуру по палаті. Але як раз при такому замірі президентська вертикаль мала продемонструвати найвищі результати. Якщо ж до голови облдержадміністрації на Київщині дослухаються лише 0,9%, то говорити про якісь перспективи президентської гілки влади в області не варто. Тим паче, що дуже може статися так, що значна кількість представників цього рейтингу вже найближчим часом взагалі опиняться у «Батьківщині» і допомагатимуть Юлії Тимошенко йти до перемоги… Микола Тицький, «Моя Київщина»

Минуло майже три роки з часу відкриття парку "ХІІ місяців", який знаходиться у селі Демидів Вишгородського району, що під Києвом. Парк ще молодий – але вже зараз від відвідувачів немає відбою. Як вважає власник, Михайло Пінчук, "ніякі торговельні центри та кінотеатри не замінять спілкування з тваринами". І ми не можемо з цим не погодитися. Парк не залишить байдужим ні дітей, ні дорослих Ідея створення зоопарку з'явилася у засновника досить давно. Він з дитинства захоплювався тваринами. І в певний час його домашній зоокуточок почав досягати значних розмірів, а звірі до нього потрапляли все більш екзотичні.   "У мене в саду зібрався цілий зоопарк, і, коли почали народжуватися думки про те, щоб його збільшувати, стало зрозуміло, що було б просто нерозумно утримувати дома таку колекцію. Адже є всьому межі, і, коли ви йдете повз будинок, з-за паркану якого виглядає носоріг, це, як мінімум, дивно. Тому ми почали думати про те, щоб перевести його у формат, доступний іншим людям", – розповів Михайло Пінчук. І ці мрії незабаром стали реальністю. У 2012 році розпочалися пошуки землі. А вже за три роки відбулося відкриття зоопарку. За словами власника, держава надавала найбільшу допомогу – не заважала. Також завдяки ініціативі Вишгородської районної ради було зроблено дорогу до зоопарку: "Ми їм дуже за це вдячні. У нас хороші відносини з обласною та районною владою. Ми раді, що нас добре сприйняли, адже це наш новий дім, раніше нас тут ніхто не знав. Ми викупили тут поле, зробили всі необхідні процедури, узгодили це в районі, в селах були громадські слухання. Коли це було на етапі проекту, люди ставилися до цього підозріло, тому що проектів дуже багато, а їх реалізацій мало. Дякуємо тим, хто повірив". Світова практика показує, що такого роду об'єкти краще розміщувати за містом. Проте в Україні це поки що не дуже поширено. "Я був знайомий з багатьма, хто до мене робив щось подібне. Зокрема, ми Олегу Зубкову (Директор Ялтинського зоопарку "Казка" – ред.)допомагали цим займатися. Я спостерігав за тим, як будується він, робив для себе якісь висновки, відмічав його помилки чи, навпаки, плюси. Також переймаємо європейський досвід. Ми дивилися на вольєри в західних зоопарках, дещо брали від них, дещо розробляли разом, наприклад, наш дім для жирафів та слонів ми спроектували разом з чехами", – розповів засновник зоопарку. Він додає, що це ціла наука, яку до кінця не пізнаєш, поки не почнеш цим займатися. Адже доводиться враховувати тисячі нюансів – який має бути повітрообмін у вольєрах на годину, щоб не було запахів; що має бути тепла підлога для тварин, які не звикли спати на бетоні тощо. Завітати до парку щасливих тварин відвідувачі можуть в будь-який зручний для них час – адже він працює зранку до вечора цілий рік (від цього й назва «ХІІ місяців). На території місця відпочинку знаходиться велика кількість внутрішніх та зовнішніх вольєрів з різноманітними тваринами, контактний зоопарк, в якому можна гладити звірів, велике озеро, басейн, дитячі майданчики та казковий замок, прототипом якого став легендарний Нойшванштайн, який знаходиться в Баварії. Особливістю зоопарку є те, що там можна годувати тварин – для цього на кожному вольєрі є спеціальні отвори, а корм можна придбати на території.  На території парку працює близько 70 людей – це місцеві жителі, мешканці Києва, а також запрошені спеціалісти з інших міст і навіть країн: "В найближчих селах, навряд чи можна знайти зоологів, які розуміються на жирафах, погодьтеся. Це досить рідкісна професія, що потребує певних знань. Але в нас працюють польові співробітники, зоокіпери з навколишніх сіл, які спочатку розуміння не мали з якого боку до звірів підійти, але вивчилися й уже по три роки тут працюють", – пояснив директор. Мешканців зоопарку вже більше сотні. Тут на вас чекає носоріг Арчі, сімейство жирафа Миколи Степановича, королівська сім'я лева Людвіга, двогорбий верблюд Льоша, величезна колекція хижаків, птахів, гризунів та приматів. Як виявилося, придбати тварин для зоопарку не так і легко. Доводиться подолати нелегкий шлях, що займає роки: "Більшість тварин ви не отримаєте, поки не покажете наявність хоча б проекту вольєра. Наприклад, якщо хочете придбати слона. Немає сенсу розмовляти з кимось, поки у вас немає повністю функціонуючого приміщення для тварини. Ви маєте показати, що працює вентиляція, є тепла підлога, зимовий душ, вихід до озера. Лише після цього можна починати обговорення. А розмова ця буде тривати роками. Наприклад, ми лише два місяці тому змогли перевезти з Таїланду через Європу димчасту пантеру, яку хотіли вже дуже давно. Звісно, це цілком розумно. Ми також, коли віддаємо своїх малят, перевіряємо, в які умови вони потраплять", – розповідає Михайло Пінчук. Носоріг Арчі Жираф Микола Степанович Всіх тварин для зоопарку купують, адже, щоб отримувати їх безкоштовно, потрібно вступити до Європейської асоціації зоопарків та акваріумів (ЄАЗА). Проте парк "ХІІ місяців" не поспішає приєднуватися до організації: "Я був у штабі ЄАЗА в Амстердамі – у свій час нам пропонували подати документи на членство. Але ми ніколи не долучимося до них. І цьому велика кількість причин. Одна з них – їхнє поводження з тваринами. Українці не хочуть вступати до Європейської асоціації, тому що вважають, що там має місце жорстоке поводження з тваринами. І це дійсно так. Якщо в нас тварина захворіла, то збираються ветеринари з усіх зоопарків і роблять все можливе, щоб вилікувати звіра. А у всіх зоопарків, що входять до ЄАЗА система така: хворій тварині проводиться мінімальна терапія, якщо не вилікувалася – на списання. Народжених тваринок можуть роздати по ЄАЗівським зоопаркам, але в приватні зоопарки ні в якому разі не віддадуть, якщо навіть хтось залишається – хижакам на обід. Уявіть, скільки в них тварин списується таким чином. Убивають, до того ж жорстоко вбивають. Колись в пресу потрапила інформація про те, що вони вбили жирафа з генетичним дефектом, і після того ж розчленували та віддали левам. Ось що таке ЄАЗА. Інша причина – це те, що, якщо ти є членом асоціації, звірі в тебе знаходяться на тимчасовому утриманні, тобто ти не маєш на них ніяких прав власності. Але як же ж так? "ХІІ місяців" – це місце спілкування з тваринами, куди люди приходять поспілкуватися зі своїми улюбленцями. Ти спостерігаєш за тим, як вони живуть, розвиваються, і з часом вони вже стають якоюсь невід'ємною частиною тебе. Наприклад, гепарди виросли в мене дома, спали в мене на подушках. Вони спочатку погано сприйняли переїзд до зоопарку, я довго їх умовляв. І навіть якщо буде стояти сотня людей навколо клітки, вони починають мурчати, коли підходжу я. Це не тому, що я геній, просто вони виросли в мене. І важко навіть припустити, що приїде ЄАЗА і скаже, що в якомусь зоопарку гепардів немає, там кращі умови, і тому ти зобов'язаний передати своїх гепардів їм. А ти не маєш іншого вибору, якщо ти вже вступив до організації. Так, вони будуть безкоштовно давати тобі тварин, яких вважатимуть за потрібне, але й заберуть тих, кого хочуть. Розірвати зв'язки з твариною – це як віддати дитину. Зміна обстановки, умов, території, людей, які за ними доглядають – великий стрес, який неодмінно закінчується загостренням різних хвороб у тварин", – поділився засновник парку щасливих тварин. Іноді люди негативно ставляться до утримання звірів у неволі. Проте захисники тварин не перешкоджають існуванню парку "ХІІ місяців", оскільки звірі в ньому утримуються в досить хороших умовах: "Насправді, зоозахисники діляться на дві категорії. Першим дійсно цікаві тварини – вони приходять, пишуть, дають важливі поради, присилають фото тварин та їх вольєрів в інших зоопарках. З ними завжди цікаво й ти чомусь новому навчаєшся. Я навіть за порадою одних їздив дивитися дитячий зоопарк в Німеччині. Згоден, там краще зроблено. Будемо розвивати нашу частину дитячого зоопарку. А є зоозахисники, які ходять від однієї судової зали до іншої. Здається, в них ціль когось замучити. На жаль, це частина нехорошого бізнесу. Є, звісно, ще категорія людей дійсно не обізнаних. Ми їх називаємо «Бріжіт Бардо». Коли у них вже закінчився активний спосіб життя, і  їм просто потрібно далі чимось займатися. Від них можна почути: "Нещасні тварини, за гратами сидять, страждають". Це дуже неграмотний підхід. Таких ми стараємося заспокоїти, пояснити, що життя у вольєрі та у в'язниці – це зовсім різні речі. Вони переконані, що звірям хочеться на волю. Але це не так, якщо ви їх випустите – вони там загинуть наступного ж дня. Звір вже частково втратив деякі свої інстинкти, наприклад, він не такий швидкий, витривалий, звик харчуватися інакше – регулярно, якщо перестане – почнуться проблеми зі здоров'ям. Тобто потрібно розуміти, що коли ми говоримо про тварин з зоопарку, ми вже не говоримо про диких звірів", – коментує Михайло Пінчук.    На утримання такого зоопарку йде багато коштів. Це пояснюється і великою кількістю тварин, і не дуже сприятливим кліматом для зоопаркової справи: "Деяку частину витрат на утримання парку ми вирішили перекласти на плечі відвідувачів, адже самі б точно не впоралися. Такий зоопарк утримувати нереально, адже затрати колосальні. Я не можу назвати точні цифри, бо запам'ятовую лише речі, від яких мене кидає в жар – коли взимку мені приносять рахунки, а тривалий період взагалі не було ні одного відвідувача через погану погоду. Але ж апетит від цього в тварин не змінюється, і температуру все одно потрібно тримати на 22 градусах", – повідомив власник зоопарку. Наразі ціна входу на територію становить 150 гривень для дорослих та 50 гривень для дітей. Проте адміністрація переконує, що завжди готова піти на зустріч тим, хто не в змозі оплатити повну ціну за візит до парку: "Коли людина дійсно хоче до нас потрапити, в неї обов'язково це вийде. У нас в цьому плані дуже добре налаштована робота з районами та областями, особливо якщо це стосується бійців АТО та їх дітей. Ми просимо збиратися їх у групи, влаштовуємо їм екскурсії, обіди в нашому ресторані. Буває, що телефонують з дитячих будинків, ми також ніколи не відмовляємо. Звісно, ми не можемо приймати всіх малозабезпечених з України чи Європи, але те, що ми можемо осилити, ми робимо. Адже зрозумійте, якщо ми почнемо займатися благодійністю, то одного дня лев у мене запитає – "Може, ти про мене подумаєш?". На досягнутому Михайло Пінчук не збирається зупинятися. В планах на майбутнє – розвиватися і ще раз розвиватися: "На даний час ми вже на 95% роздобули всіх, кого хотіли для першої фази зоопарку, що відкрита. І от зараз розвиваємо другу – бегемотарій та дім для крокодилів. Думаю, наступного року весною будемо їх відкривати. Вже навіть тварин замовили. Бегемотарій будується з глибокими басейнами, акваріумом, через який можна буде побачити, як на рівні ваших очей пропливає бегемот. Ми їздили в Європу, щоб подивитися, як це зроблено у них. Найбільше сподобалося у Варшаві та в Німеччині. Зробили щось середнє. Ми на один вольєр разом з проектуванням витрачаємо десь два-три роки. В планах таких вольєрів ще вісім". Юлія Стрільник для інформаційного порталу "Моя Київщина"

Меланома – одна із найбільш небезпечних онкологічних захворювань сучасності.  За останні 10 років поширеність цього захворювання збільшилась у 5-6 разів. 20 квітня в Україні відзначається день діагностики меланоми. У цей день всі державні і деякі приватні медичні заклади відкриють свої двері перед усіма охочими безкоштовно пройти обстеження. «Моя Київщина» завітала до головного лікаря Білоцерківського обласного онкологічного диспансеру Ярослава Колеснікова, аби дізнатись більше про це захворювання, як його попередити та подолати - Ярослав Федорович, розкажіть про це онкологічне захворювання? - Протягом останніх 10 років  у всьому цивілізованому світі проводять заходи боротьби з меланомою шкіри і раком шкіри. Меланома – одне із самих серйозних і грізних онкологічних захворювань. Її локалізація може поширюватися не лише на шкірі, а й в органах прямої кишки, тазу, статевих органах, на оці тощо. На превеликий жаль протягом останніх 10 років поширеність цього захворювання збільшилась в 5-6 разів, і це пов’язано з різними фізичними процесами, які відбуваються в атмосфері та природними явищами. Основними причинами виникнення меланоми є сонячне випромінювання, яке ми часто використовуємо недозовано і нерозумно. Отримання сонячних опіків може бути одним із факторів, яке викликає захворювання шкіри. - Розкажіть про використання солярію? Чи справді цей вид отримання засмаги є ще більш небезпечним за перебування під сонцем на пляжі? - Так, часто наші модниці-жінки люблять ходити до солярію. Але, якщо порівнювати із сонячними променями, то потенційна шкода – десь на однаковому рівні. Але не варто забувати, що прийняття солярних ванн сприяє виникненню меланоми, раку шкіри тощо. - Як проявляється меланома, яка її характерна ознака? - Як правило, це захворювання виникає з пігментних плям, але бувають меланоми і безпігментні. Тому поява пігментної плями або наявність вродженої пігментної плями потребує особливої уваги, особливо коли вона змінює форму чи колір. Це все повинно насторожувати, і треба обов’язково звертатись в онкологічний диспансер. - Як часто зустрічається це захворювання у жителів Білої Церкви чи району? - Лікарі онкодиспансеру щодня зустрічаються із цією патологією, і повсякчас нагадують, що чим коротший шлях пацієнта до лікаря, тим більше шансів на успіх в лікування, адже смертність від цього захворювання – дуже висока. Щорічно в Білій Церкві діагностується близько 30-40 випадків захворювання на меланому. На обліку диспансеру стоїть близько 200 вже пролікованих пацієнтів. Що примітно, рак шкіри є менш злоякісним ніж меланома, але по показниках значно її випереджає – щорічно ми виявляємо понад 150 випадків. І кількість таких новоутворень зростає. Тому єдиним і правильним виходом є візит до лікаря-онколога. - Де найчастіше локалізується це злоякісне новоутворення? - Найчастіше воно локалізується в чоловіків – на спині, а в жінок – на ногах. Тому зверніть увагу на стан своєї шкіри, родинки, пігментні плями. І обов’язково звертайтесь до лікаря. Зараз з 18 по 20 квітня в рамках відзначення дня боротьби з  меланомою, в  Білоцерківському онкологічному диспансері проводяться безкоштовні масові огляди людей на предмет виявлення ранніх ознак меланоми та раку шкіри. Запрошуємо всіх прийти і обстежитись у кваліфікований спеціалістів. Спілкувалася Надія Савчук, «Моя Київщина»

Останнім часом у суспільстві шириться паніка з приводу подальшої долі системи охорони здоров’я в Україні. Каталізатором цього стало анонсування владою широкомасштабної медичної реформи. Загалом це стосується впровадження кардинально нового підходу до організації первинної медицини, вторинної ланки надання допомоги, а також екстреної та невідкладної медичної допомоги Не є великим секретом той факт, що галузь охорони здоров’я в Україні перебуває в далеко не найкращому стані. Якщо ж порівнювати її з країнами Європи та Америки, то все стає взагалі надзвичайно сумно. Основна причина кардинальної різниці в якості надання медичних послуг полягає в мізерних видатках з державного бюджету на охорону здоров’я. У нашій країні цей показник сягає близько 4% від ВВП, тоді як, наприклад, американці витрачають 17%, а Франція – 11% внутрішнього валового продукту. Чи варто говорити, що суми там ходять по українським міркам - фантастичні. Наша ж медицина функціонує за принципом максимальної економії коштів. Цілком закономірно, що це може в кінцевому результаті кардинально позначитися на житті та здоров’ї українців. У грудні минулого року Президент підписав закони "Про підвищення доступності та якості медичного обслуговування в сільській місцевості" та "Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення", з чого власне й стартувала медреформа. Проте інформаційна політика МОЗу залишає бажати кращого. І як результат, величезна кількість громадян, які не розуміють, чого чекати в подальшому, починають розповсюджувати неперевірену інформацію, сіючи паніку. Останнім часом серед населення все частіше ширяться чутки, що медичні працівники після запуску реформи перестануть обслуговувати пацієнтів за несуттєвими викликами. Так дійсно може трапитися, але проблема криється набагато глибше. Мало хто знає, але в нашій країні є дві служби, які приїжджають на виклики до пацієнтів. Звична для всіх "швидка" має офіційну назву "екстрена медична допомога", співробітники якої займаються випадками, які безпосередньо становлять загрозу для життя людини. Інша ж служба називається "невідкладна допомога", лікарі якої обслуговують простіші виклики. Варто почати з того, що законодавчо початок реорганізації "швидкої" допомоги було закладено ще в 2012 році, коли був прийнятий Закон "Про екстрену медичну допомогу" в новій редакції, а також було ухвалено постанови, якірегламентують час приїзду лікарів до потерпілого, розподіл викликів на бригади швидкої та невідкладної допомоги. Тут варто зупинитися більш детально. Це додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2012 року № 1119, який має назву "Критерії розподілу звернень залежно від стану пацієнта на екстрені та неекстрені". Саме цей документ визначає, яку бригаду буде направлено до потерпілого, адже всі виклики, відпровідно до повідомлених диспетчеру симптомів, поділяються на екстрені та неекстрені. До екстрених належать виклики, які супроводжуються такими симптомами у потерпілого, як втрата свідомості, судоми, розлади дихання, раптовий біль в ділянці серця, гострий біль у животі, блювота кров’ю, зовнішня кровотеча. Також швидка допомога зобов’язана приїхати до пацієнтів із ознаками інфекційних захворювань та нервово-психічних розладів. Окрім цього, "швидкі" надають допомогу пацієнтам з усіма видами травм, потерпілим внаслідок ДТП; ураженням електричним струмом, чи блискавкою; тепловими ударами та переохолодженням; утопленням і потраплянням сторонніх предметів у дихальні шляхи; отруєннями, укусами тварин, змій, павуків та комах тощо. Також екстреними є виклики, що пов’язані з передчасними пологами у вагітних та кровотечею; транспортування важкохворих, що не можливе без участі кваліфікованих спеціалістів. Після отримання хоча б однієї з вищеперерахованих скарг, диспетчер негайно направляє лікарів до пацієнта. Нагадаємо, що у Київській області з грудня минулого року працює єдиний диспетчерський центр екстреної медичної допомоги, який розташований у Білій Церкві. Підключення кожного району до даного сервісу відбувається поступово, адже це пов’язано з деякими технічними складнощами. До вересня поточного року вся область вже має обслуговуватися єдиним диспетчерським центром, який наразі покриває близько 40% території. Сама ж система задумана для того, щоб оперативно співпрацювати з іншими службами, контролювати місцезнаходження автомобіля та розподіляти виклики таким чином, щоб дотримуватися регламентованого часу прибуття до потерпілого. У містах карети "швидкої" допомоги мають дістатися до потерпілого за 10 хвилин, а в населених пунктах за межами міста – 20 хвилин. Відлік починається з моменту надходження звернення до диспетчера. Проте час доїзду може бути збільшений на 10 хвилин через сезонні особливості, епідеміологічну ситуацію, складні погодні умови та стан дорожнього покриття. Саме останні два пункти критично збільшують час приїзду лікарів до хворого. Варто лише згадати події цієї зими, коли за добу випадала місячна кількість опадів, а комунальники, звично для нас всіх, не впоралися зі стихією. Чиновникам необхідно пам’ятати, що чищення доріг від снігу та стан асфальтного покриття є відповідальністю місцевої влади, окрім автошляхів обласного та державного значення, якими займаються Служби автомобільних доріг у кожній області. Тоді ж непоодинокими були випадки, коли карети "швидкої" застрягали в снігових заметах, що негативно позначилося на здоров’ї пацієнтів. У свою чергу, неекстрені виклики є такими, що не становлять загрози для життя та здоров’я пацієнтів, а допомога їм може бути надана у відтермінований період. До них приїжджає бригада невідкладної медичної допомоги. Такими є звернення пацієнта зі скаргами на раптове підвищення температури тіла з кашлем, нежиттю та болем у горлі, що досить характерно для гострих респіраторних вірусних інфекцій. Також не є першочерговими виклики пацієнтів стосовно головного болю, запаморочення та слабкості, а також в разі підвищення артеріального тиску. Бригади "швидкої" не повинні виїжджати до пацієнтів з болем у попереку, чи суглобах, які є проявами таких хронічних захворювань, як радикуліт, остеохондроз, артрит, артроз тощо. Невідкладна допомога також показана пацієнтам із загостренням хронічних захворювань, які перебувають під наглядом сімейного або дільничного лікаря. До цього переліку входить гіпертонічна хвороба, виразка шлунку та дванадцятипалої кишки, хронічного запалення жовчного міхура, хвороби нирок, суглобів тощо. Пацієнти з больовим синдромом при онкології; алкогольним, наркотичним, токсичним абстинентним синдромом потребують приїзду лікарів невідкладної медичної допомоги. Після отримання такого виклику диспетчер відправляє вільну бригаду лікарів невідкладної допомоги або перенаправляє звернення до відповідного закладу охорони здоров’я первинної медико-санітарної допомоги. А в разі відсутності такої можливості – направляє до пацієнта незадіяну бригаду екстреної медичної допомоги, яка протягом 1 години має приїхати на виклик. Проте, у зв’язку з децентралізацією та збільшенням коштів у місцевих бюджетах, держава передає утримання невідкладної медичної допомоги на місцеві ради. Тому кожне місто, район чи ОТГ мають вирішити, чи візьмуть вони на своє утримання невідкладну допомогу. Варто додати, що близько 70% звернень до лікарів через службу "103" належать до категорії неекстрених, тобто не становлять загрози життю та здоров’ю людей. Але в разі ліквідації невідкладної медичної допомоги, пацієнти масово будуть отримувати відмову у виїзді бригади лікарів. Проблема полягає в тому, що цей механізм поки що не врегульований, але скоріш за все, обслуговування таких звернень ляже на плечі лікарів первинної медицини. Проте є великі сумніви, що лікар загальної практики на виданому йому велосипеді в будь-який час доби та пору року буде їхати до пацієнта.   І наостанок, варто зазначити, що люди не готові чути відмови диспетчера у виїзді лікарів до дитини з температурою, стареньких з високим артеріальним тиском, головним болем тощо. Тому міністерству необхідно терміново вибудувати новий механізм допомоги таким пацієнтам, адже в іншому випадку це викличе масу незадоволення в суспільстві, а потім призведе до тотального відторгнення нової реформи… Павло Кравчук для інформаційного порталу "Моя Київщина"

Про роботу Третейського суду в бізнесі, ситуацію в промисловості на Київщині та питання розвитку держави «Моя Київщина» поспілкувалася із Едуардом Якушевим – першим віце-президентом та співзасновником Київської обласної торгово-промислової палати – доктором економічних наук, професором, заслуженим машинобудівником України - Едуард Федорович, розкажіть про роботу Вашої установи? Яка її місія і якими питаннями вона обіймається? - Наша торгово-промислова палата створена в 1988 році зі штаб-квартирою у найбільшому місті столичної області – Білій Церкві. Загалом у нас діє 10 відділень – здебільшого біля митних постів. Це зроблено для того, аби наблизити наші послуги до конкретного виробника. Зокрема, йдеться про Бородянку, Бровари, Бориспіль, Обухів, Калинівку та Фастів. Ми виготовляємо сертифікати походження товарів, проводимо експертизи якості та кількості продукції, займаємося декларуванням вантажів, проведенням незалежної оцінки майна. Окрім того, наші фахівці надають консультації з питань зовнішньоекономічної діяльності, допомагають членам палати у пошуку вітчизняних та іноземних партнерів. Також з-поміж іншого ми займаємося організацією виставок, семінарів, експертиз якості товарів, надаємо послуги з присвоєння ідентифікаційних номерів (штрих-кодів) товарів і послуг. У цілому торгово-промислова палата надає підприємцям Київщини понад 20 видів різноманітних послуг. Торгово-промислова палата стала надійним майданчиком для конструктивної співпраці між підприємцями різних країн. - Як відомо, при торгово-промисловій палаті є такий собі Третейський суд. Розкажіть про цей вид Феміди. Як він працює? - Дійсно, при нашій торгово-промисловій палаті зареєстровано постійно діючий Третейський суд, чия юрисдикція передбачена в договорах про продаж або купівлю продукції. Таким чином у спірних питаннях розгляд трудових відносин відбувається не в звичайному суді, а саме в Третейському, на базі торгово-промислової палати. Подібні спори розглядають діючі судді, які працюють в судах, за участі сторін угоди та представників палати. Перевага полягає в тому, що такі спори не потребують великих затрат та часу. - Які підприємства в Київській області, на Вашу думку, демонструють великі досягнення? - Почну з того, що сьогодні КОТПП об’єднує близько 200 найбільших підприємств і організацій Київщини, які представляють практично усі галузі економіки і виробляють левову частку валового регіонального продукту. Якщо говорити про унікальні та лідируючі, то хочеться відмітити ПРАТ «Росава», яке увійшло до списку 100 найбільших виробників шинної продукції світу; ТОВ ПБО «Будівельник Київщини» - підприємство, яке успішно і стабільно працює на будівельному ринку Київщини, зводить чудові багатоквартирні будинки та займається реконструкцією інженерної інфраструктури; ТОВ «Укрюг» - Білоцерківська меблева фабрика, яка займається виготовленням великого асортименту корпусних меблів;  ПАТ «Київський картонно-паперовий комбінат» в Обухові – одне з найбільших підприємств Європи по випуску картонно паперової продукції; ТДВ «Терезине» - одне з найкращих в Україні багатогалузевих господарств, в якому є надзвичайно розвинуте рослинництво; ТОВ «Сквирський комбінат хлібопродуктів» – сучасний комплекс по переробці зерна гречки і виготовлення дієтичного гречаного борошна для дитячого харчування, продукція якого експортується в країни СНД Європи, Ізраїль, Канаду, США;   ТОВ Завод пакувального обладнання «Термо-Пак», яке займається серійним виробництвом машин для групової упаковки продукції та конвеєрних систем; ПП «Дригало» - одне з провідних підприємств по виробництву заморожених напівфабрикатів; компанія «Маревен-Фуд Україна» -  підприємство з іноземними інвестиціями, яке у виробництві продуктів швидкого приготування використовує сучасне обладнання та найновішу японську технологію виробництва; компанія «СП Укрінтерм», яка створює котельне обладнання з розгалуженою партнерською мережею представництв у нашій державі, Білорусі, Молдові та інших країнах. - Скільки підприємств Київщини, зокрема, завдяки співпраці з КоТПП,  експортують свою продукцію у інші країни світу? - Фактично завдяки співпраці з КоТПП, усі підприємства Київщини – члени палати – експортують свою продукцію у майже 60 країн світу. - Розкажіть про стан промисловості і виробництва в Київській області. Наскільки успішними нині є ці підприємства? - Київщина входить до десятки найбільш індустріально розвинених регіонів України. Основу промислового потенціалу області становить близько 500 великих і середніх підприємств. Провідними галузями області вважаються машинобудівна, металообробна, деревообробна і харчова. Окрім того, у нас дуже високорозвинене сільськогосподарське виробництво: за обсягами основних видів с/г культур Київщина по праву займає одне з провідних місць в країні. Однак за 26 років незалежності у нас промисловість дещо упала. Активна частина основних фондів України зараз застаріла і, зокрема, в Білій Церкві зношеність складає 80-85%. Але для того, щоб обновити все промисловість, необхідно, щоб туди надходили інвестиції. - Ви були директором державного заводу «Еталон», який випускав унікальні прилади – зокрема, обладнання радіаційного контролю (радіометри, спектрометри). Розкажіть, що собою являло це підприємство та чому воно закрилося? - Так, я очолював завод Еталон, який був побудований в Білій Церкві 1988 року. Після техногенної катастрофи в державі виникла потреба у підприємстві, яке б виготовляло складні дозиметричні прилади і інше високоточне обладнання, необхідне для ліквідації наслідків цієї аварії. Я розпочав свою роботу із закладання фундаменту майбутнього заводу. Трохи більше ніж за рік підприємство розпочало випуск унікальних приладів та мало державне замовлення на свою продукцію і усіляку державну підтримку. Аж до 2003 року, коли про завод забули, і в державі з’явились інші інтереси. Розвиток економіки відійшов на задній план, бо державні мужі стали дбати про власну кишеню. Ми з колективом до останнього боролися за «Еталон», але….. - Ви також є президентом спортивного клубу настільного тенісу «Еталон» в Білій Церкві. Не так давно в нашому місті відбувся відкритий турнір з тенісу серед ветеранів і був присвячений 25 річчю спортивного клубу. Хто був ініціатором такої зустрічі і чим завершився поєдинок? - Так, насправді ця гра була присвячена одразу двом річницям, 25-річчю клубу Еталон та моєму ювілею – 60 років, як я граю в теніс. Це був всеукраїнський відкритий турнір в якому взяли участь понад 60 учасників, із них понад 30 майстрів спорту із Київської, Житомирської, Черкаської області та м. Київ. Я був і ініціатором, і учасником турніру. Учасники були розділені на групи: з 30 – 44 роки, 44-59, 60 і старше. Треба сказати що гравці нашого клубу показали хороші результати, здобули перші місця, отримали нагороди та грамоти від міського голови, а також медалі і кубки. Ми з нашими тенісистами постійно беремо участь у всеукраїнських, міжнародних турнірах. Всі ці турніри – досить затратна річ – потрібно орендувати зал, оплатити роботу суддів, купити призів тощо. Але приємно, що на моє звернення відгукнулося багато підприємств-спонсорів. Це завод «Моноліт», ПРАТ «Росава», «Термопак», «Укрюг» та інші. За що їм дуже вдячний. - Чим сьогодні живе клуб Еталон, яким Ви опікуєтесь? - Клуб активно працює, 3 рази на тиждень проходять тренування, а 2 рази на місяць ми проводимо змагання різних рівнів, турнірні зустрічі, на які запрошуємо різні команди. Декілька років тому ми почали набирати дитячі групи. Зараз їх – дві, вони складаються з 60 осіб, які займаються при спортшколі. Теніс в Білій Церкві – живий, але не настільки як хотілося б. Адже навіть в невеликих містах створені тенісні клуби, а у Білій Церкві, на жаль, цього немає. - А як ви взагалі можете оцінити розвиток спорту в Білій Церкві та в області? - Якщо говорити про Білу Церкву то я спостерігаю за розвитком спорту і дуже радий цьому. Мушу сказати що за останні 5-6 років  молодь більше потягнулася до спорту: буваючи в спортшколі по декілька разів на тиждень я бачу що практично всі зали зайняті. Це – мініфутбол, баскетбол, волейбол, боротьба, акробатика тощо. І це добре: чим більше діти будуть займатися спортом тим менше в нашому суспільстві буде таких бід як наркоманія та алкоголізм. - Якщо спорт стає популярнішим серед дітей, то чи повністю спортивні школи міста покривають потреби молодих спортсменів? - На жаль, не покривають. Місто в нас велике і треба побудувати ще як мінімум одну велику спорт школу, щоб вирішити це питання. З цього приводу я мав розмову із представниками влади, зауважуючи на доцільності будівництва нової черги спортшколи. Але наразі це питання потребує часу. - Якої Ви думки про децентралізацію влади, та як взагалі оцінюєте політичну ситуацію в Київській області? - Якщо говорити про децентралізацію, то тут я б запропонував дещо інший її варіант. Було б добре зменшити кількість областей, назвати їх краями, та дати більше повноважень регіонам, а за центральними органами залишити питання управління фінансами та безпеки держави. Але у того, хто відчув владу, важко її відібрати. Щодо політичної ситуації, то можу сказати одне:  дуже сподіваюсь, що ми житимемо краще не шляхом революцій, а поступовими кроками і своїм розумом… Спілкувалася Надія Савчук, «Моя Київщина»

Земельні схеми на Київщині явище доволі поширене, але методи їх реалізації стають все більш витонченими. Цікава система реалізовується зараз у Миронівському районі в селі Потік, де у 70 осіб, без їхнього відому хочуть відібрати землю Після розпаду колективного господарства «імені Карла Маркса», на межі 90-х і 2000-х років було створено КСП «Потік», яке стало правонаступником колгоспу. Проіснувало воно недовго і невдовзі збанкрутіло, а землі були розпайовані між жителями села. Все було спокійно до недавнього часу. Тепер 70 власників земельних паїв можуть втратити свої наділи через земельну схему, яка реалізовується під маскою санації підприємства. Так, у 2016 році, ухвалою Господарського суду Київської області було розпочато процес санації СТОВ «Потік», яка претендує на ці землі називаючи себе правонаступником колективного господарства. Початком цієї історії можна назвати 2000-ий рік, коли жителі села Потік отримали свої законні земельні ділянки після розпаду колективного господарства ТОВ «Потік». Тоді, 273 гектари розподілили між 70 місцевими жителями. Все було спокійно до недавнього часу, коли на цій території з’явилося СТОВ «Потік», яке називає себе правонаступником колгоспу «імені Карла Маркса». Представники підприємства звернулися до відділення Держгеокадастру з вимогою надати землям, які перебувають у приватній власності кадастрового номеру. При чому, місцеві дізналися про це абсолютно випадково, з реєстру судових справ. Цікаво, що перше подання цього підприємства до Держгеокадастру було відхилено, але «Потік» не зупинився на цьому і подав позов до суду. Виходячи з цього документа, компанія знайшла землевпорядну організацію, яка, маючи вільний доступ до кадастрового реєстру, не зважаючи на існуючі права власності, розробила для керуючого санацією, окрім інших, проекти на 4 земельні ділянки загальною площею273 гектари, які згідно даним карти меж землекористування села Потік, вже 20 років як передані колишнім співробітникам місцевого колгоспу в якості паїв, про що свідчить рішення сільської ради від 4 серпня 2000 року. За інформацією нашого видання, основним спонсором цієї санації є підприємство «Планета-Зем». Кінцевим бенефеціаром цієї компанії є Ольга Рудьковська. Цікаво, що поряд з нею, в декількох інших аграрних підприємствах, вона фігурує кінцевим власником поряд із Сергієм Рудьковським, швидше за все, братом Миколи Рудьковського – екс-міністром транспорту в уряді Януковича. Тепер же, СТОВ «Потік» у суді хоче довести своє право на ці землі. Але як з’ясувалося, попередник ТОВ «Потік» не мав юридичного права на ці землі. Тобто, вимога правонаступника є необґрунтованою. Примітним у цій справі також є те, що позов поданий не до власників землі, які проживають в селі та або самі користуються своєю землею, або здають її в оренду. Відповідачем є районне управління Держгеокадастру, яке прийняло законне рішення про відмову Володимиру Микитьону (керуючому санацією) у наданні кадастрових номерів земельним ділянкам з підстав їх належності на праві приватної власності фізичним особам. У разі ж задоволення цього позову буде порушено права власності на земельні ділянки 70 жителів села Потік, які все своє життя пропрацювали в колгоспі в таких умовах, які не кожен витримає. Для багатьох з них тепер ця земля є єдиним джерелом доходу і дозволяє заробити та прогодувати сім'ю. Самі місцеві називають такі дії не інакше як рейдерством. У такій ситуації стає дуже цікаво, на чий бік стане суд, якщо всі постраждалі з'являться на засідання і покажуть законно оформлені свідоцтва про право власності на цю землю? До слова, попереднє засідання було призначене ще у листопаді 2017 рокі, але бло перенесено. Цікаво, що проти судді, який веде цю справу, Анатолія Федорчука уже було відкрите дисциплінарне провадження стосовно навмисного затягування розгляду справи. Також відкритим залишається питання – як будуть діяти правоохоронці щодо землевпорядної організації, яка всупереч чинному законодавству, розробляє проект землевідведення на чужу, чесно зароблену землю? Антон Болбочан, "Моя Київщина"

Разом з появою новітніх технологій стало досить легко слідкувати за життям наших чиновників і політиків. Їх офіційні сайти та сторінки у соціальних мережах дають змогу побачити, чим вони займаються і як працюють. "Моя Київщина" вирішила проаналізувати головні сайти Київської адміністрації та її службовців, щоб зрозуміти, хто з них справді звітує про роботу, а хто лише ллє воду, сподіваючись на те, що хтось клюне на пустопорожній піар Даний аналіз варто розпочати з офіційного сайту Київської обласної державної адміністрації. Якщо почитати повідомлення на головній сторінці виконавчої влади області, може скластися враження, що державні службовці тільки тим займаються, що беруть участь у різноманітних засіданнях, обговорюючи якісь доленосні проблеми, здійснюючи ознайомчі візити та періодично проводячи прийоми громадян. Вони працюють. Загалом, читаючи сайт КОДА, в уяві складається саме така картинка: 80% дій зводиться до розмов, обговорень, обіцянок та запевнень. Кожна новина доповнюється чималою кількістю фотографій: аби громада пересвідчилась, що їх чиновники дійсно засідали, спілкувались, вирішували тощо. Щоправда, конкретнішу інформацію про те, що ж саме вони вирішували і які рішення ухвалили знайти на сайті КОДА майже неможливо. У поодиноких звітах про роботу ми читаємо: "Досягнуто економічного зростання, а також конкретних позитивних результатів соціально-економічного розвитку". Відверта демагогія, Вам не здається?... Може, на сайтах структурних підрозділів ОДА буде більше інформації? Для початку поцікавимося, чим живе Департамент економічного розвитку і торгівлі. Для цього переглянемо інформацію на офіційному сайті та сторінці у Facebook. Тут ситуація трішки краща. Раз в декілька днів розміщуються новини про запровадження різних проектів, організацію конкурсів та форумів. Але ж знову таки якихось реальних даних про досягнення, здобутки на сайті немає. Натомість, історій успішних фірм, які не мають жодного відношення до Департаменту економрозвитку, та оголошень про пошук інвесторів – більш ніж достатньо. Так, є звіти стосовно їхньої діяльності, але чомусь вона обмежується тими ж нарадами, лекціями та тренінгами. Якщо говорити про сайт Департаменту охорони здоров'я, то нам, на жаль, не пощастило знайти там хочу якусь інформацію, оскільки 14 березня він зупинив свою роботу "у зв'язку з технічними збоями та незручностями самого сайту". Нібито розпочато розробку медичного порталу, а поки… Але існує Facebook. Проте й там більша частина інформації – це звичайний копіпаст повідомлень про нові постанови та ухвалення Кабміну.  Попри це, Департамент здійснює розсилки матеріалів для ЗМІ, в яких зустрічається корисна інформація. А от Департамент агропромислового розвитку Київської ОДА – дуже активним як в соціальній мережі, так і на офіційному сайті. У Facebook дописи щодо його роботи розміщуються декілька разів на добу. А на офіційному сайті цього структурного підрозділу дійсно опубліковані звіти, основні завдання для підвищення ефективності агропромислового комплексу та інформація з фінансових питань. Але попри це, працівникам Департаменту АПК нічого не заважає використовувати свою платформу у Facebook як рекламний майданчик. Так, ми вже писали раніше про спільну «рекламну кампанію» Департаменту АПК та колишнього прес-секретаря Олександра Горгана Костянтина Галушка з продажу квадрокоптерів. Окрім цього, Департамент рекламує і підприємства депутатів облради та сільськогосподарську техніку. Сайт Департаменту освіти і науки КОДА теж виділяється на загальному фоні. Тут ми бачимо і плани, і звіти про роботу. Проте слідкувати за новинами цього структурного підрозділу громадяни можуть лише на офіційному сайті, тому що сторінки у Facebook Департамент чомусь немає.  На сайті Департаменту регіонального розвитку та житлово-комунального господарства, схоже, забули про власний сайт: востаннє новини про діяльність цього структурного підрозділу з’являлися тут ще в січні, а перед цим – в березні минулого року. Залишається питання, чим Департамент живе весь інший час? Не знайшли ми й відповіді на питання, чим займається Департамент фінансів: він не має ні офіційного сайту, ні офіційної сторінки в соціальній мережі. Департамент екології та природних ресурсів має лише сторінку у Facebook, на якій періодично з’являються інформаційні пости. На сайті КОДА також розміщено декілька документів цього структурного підрозділу. Проте знову ж таки цієї інформації явно недостатньо для того, щоб сформувати хоч якусь думку про його роботу, а звітів про діяльність його службовців немає. Якщо ж говорити про Управління інформації та зв’язків з громадськістю, яке мало б стати своєрідним містком між КОДА та громадянами, то тут взагалі все печально: вони не мають ні офіційного сайту, ні сторінки у Facebook. Більше того, на номер телефону департаменту практично неможливо додзвонитися.  Що ж, якщо з департаментами картина приблизно зрозуміла, поцікавимося, як використовує свої сторінки в Facebook керівництво облдержадміністрації. Адже соціальні мережі – прекрасний спосіб спілкування з виборцями і можливість продемонструвати свою ефективність. Голова Київської ОДА Олександр Горган періодично висвітлює інформацію, пов'язану з його політичною діяльністю. Проте переважну більшість його записів складають пости з позначенням геолокації без жодної іншої інформації. Можливо, місце його перебування когось і зацікавить, та більш доцільним було б дізнатися, чи пов'язано це якось з його роботою, і якщо так, то яка мета та результат цих постійних поїздок. Жодної звітності на своїй сторінці Горган не веде, а результати цих поїздок залишаються таємницею. Згадки про роботу першого заступника голови Київської обласної державної адміністрації – Андрія Анісімова є лише на офіційному сайті КОДА. А от соціальних мереж він чомусь не злюбив, або ж  просто приховує інформацію про своє життя, тому що його сторінку ми так і не знайшли. Щодо ще одного заступника – Івана Турчака, то він хоч і зареєстрований у всесвітньовідомій мережі, та чомусь нею не користується. Попри це, Турчак встигає відвідувати палац «Україна» разом з іншим заступником В’ячеславом Кучером та знаходить час у «щільному графіку» для відвідування Обухівського району та його голови Івана Рудяка. Екс-секретар Ірпінської міськради, який зараз є заступником Горгана, Юрій Денисенко свою сторінку у Facebook використовує виключно для того, щоб вітати громадян зі святами, розміщувати філософські цитати та дописи, пов'язані з хокеєм. Якби ми не знали, що він заступник голови Київської обласної державної адміністрації, з його сторінки точно ніхто не здогадався б. Варто нагадати, що Денисенко розпочав свій шлях на посаді заступника з потужного інформаційного вкиду у центральні ЗМІ, в якому розповідалося про початок боротьби з нелегальними газовими заправками. Це виявилося звичайною «джинсою». Після цього медійна активність Денисенка впала практично до нуля. Ще один заступник Горгана, колишній чиновник з Сумщини Дмитро Назаренко ще 15 січня розмістив у себе на сторінці в Facebook інформацію стосовно призначення заступником голови КОДА, пообіцявши, що буде намагатися робити все від нього залежне, щоб виправдати високу довіру. Минуло трохи часу, а про Назаренка і його роботу практично нічого не чути. У мережі він обмежується перепостами публікацій президента, новин з офіційного сайту КОДА та інших користувачів мережі. Яким чином він так виправдовує довіру – не дуже зрозуміло. В'ячеслава Кучера, вірного соратника Горгана, який є заступником губернатора практично з самого початку його діяльності, можна назвати найактивнішим користувачем соціальної мережі з усього вище перерахованого керівництва. На його сторінці розміщена і особиста інформація, і записи, що стосуються роботи. До речі, дописи з геолокацією він полюбляє не менше, ніж Олександр Горган. Цікаво, що з п’яти тисяч друзів пан Кучер дякує за дружбу лише Ігорю Кононенку, голові Київського обласного осередку ББП - «Солідарність» та близькому другу Петра Порошенка. Не виключено, що таким чином він сподівається, що подібне підлабузництво перед першими особами держави допоможе йому у кар’єрному зростанні. Загалом, наш аналіз продемонстрував невеселу тенденцію: офіційні сторінки департаментів та керівництва не до кінця справляються з функцією інформування населення. А КОДА досі залишається надзвичайно закритою структурою, яка продовжує займатися «показухою»…

Зараз дві групи впливу орієнтовані на Банкову змагаються між собою, щоб взяти владу на Київщині в свої руки. Ставши одноосібними представниками президента в області напередодні старту президентських перегонів. Але замість цього існує висока вірогідність того, що Порошенко напередодні активної стадії президентської кампанії залишиться ні з чим  В українській політиці, як і в бізнесі (власне, у нас ці поняття часто є елементами одного цілого), діють два загальновідомих процеси обєднання капіталів – злиття і поглинання. Мабуть, справжній профі в цих процесах є лідерка "Батьківщини" Юлія Тимошенко, яка зуміла проковтнути всіх попутників: і перспективного у той час Миколу Томенка, і Бориса Тарасюка з "Народним рухом", і ПРП, яка мала непогану партійну структуру і кілька впізнаваних облич – Віктора Пинзеника, Сергія Соболєва. В результаті, всі вони зникли з політичної карти як самостійні фігури. Залишилася лише Тимошенко... У Київській області зараз відбувається майже аналогічний процес. Щоправда, зі своїми нюансами, які дають підстави сумніватися в тому, що тут поглинання однієї політичної групи іншою відбудеться тихо і без боротьби. Справа в тому, що замість "старої" команди Москаленка-Горгана, яка одноосібно очолила президентську вертикаль в області в 2016 році (під гарантії взяти область під контроль, що зроблено не було), в область неспішно, але дуже впевнено заходить інша президентська група Кононенка-Яреми – двох найближчих соратників Порошенка. Поява таких фігур лише засвідчила ключову важливість Київщині в передвиборчих розкладах. Але їх діяльність вже викликала чимало зауважень. Ця "парочка" почала акуратно зачищати районну владу. І від відвертих ворогів, і від нестабільних союзників. Поступово заводилися свої люди: Олександра Туренка, якого називають лояльнним до Кононенка-Ярема, перевели з Обухівської в Бориспільську РДА. У свою чергу, на Обухів поставили Івана Рудяка, якого називають людиною Сергія Березенка і близького до керівництва СБУ. Ці два пристоличні райони надзвичайно важливі: а) Обухівський район – особисто для Кононенка, оскільки є ключовим у 94-у виборчому окрузі, б) Бориспіль - особисто для Яреми, який схоже вирішив викурити з округу №98 Сергія Міщенка. Зараз ця зачистка Міщенка вилилася в ще кілька нових показових призначень. Наприклад, Юрія Клименка - соратника та близького друга брата Віталія Яреми Олександра - на посаду голови Переяслав-Хмельницької РДА. Подібна ситуація сталася і з Яготинською РДА, яку очолив Василь Шмигановський – колишній начальник Яготинського відділення Пенсійного фонду. Обидва ці райони входять в округ Міщенка. Не забула Банкова і про Кагарлицький район, який днями очолив Роман Коваленко – колишній заступник голови райадміністрації Віктора Коляди, який до цього працював у Білоцерківському аграрному університеті, ректором якого є одіозний екс-регіонал Анатолій Даниленко, який зараз перефарбувався у "радикала". Це призначення свідчить про те, що про округ депутата-втікача Олександра Онищенка теж ніхто не забув. Але є й інша сторона медалі. Підсилення групи Кононенка-Яреми вже призвело до того, що зараз між нею і групою Москаленка-Горгана назріває гострий конфлікт. Справа в тому, що сторони вже змагаються за право представляти інтереси президента. І замість того, щоб розписати фронт робіт та географію діяльності вони вже займаються обопільними"підставами" і навіть ведуть "сепаратні" переговори з опонентами – і з "Опоблоком", і з "Батьківщиною". Наразі в Київській області ще лишилися вакантні РДА. І можна очікувати, що за те, хто очолить той чи інший район, розгорнеться жорстка кулуарна штовхонина. Зокрема, боротьба очікується за Бородянську РДА, яка є важливим форпостом для Ярослава Москаленка - цей район входить в його мажоританий округ. Там, з одного боку, засіла вірна йому родина Єрків, з іншого – місцеві розповідають про стрімке посилення позицій депутата облради Сергія Федорченка, який, з одного боку, ніби є представником "ударівського" крила БПП, але водночас, за інформацією нашого видання, зараз Федорченко перебуває в орбіті групи Кононенка-Яреми. Що це означає в перспективі? Реальну війну. І з застосування репресивної системи, силовиків та інформаційних провокацій... У всій цій історії варто виділити абсолютно негативний кадровий підхід: обидві президентські групи  розставляють на посади людей за принципом особистої лояльності і без врахування професійних якостей та політичного бекграунду. Всі слідкують за тим, як в темні часи Середньовіччя, сюзерени розставляють на посади своїх васалів. Цілком очікувано, що у людей цей процес викликає відразу – адже всі все прекрасно розуміють. Тим паче, що логічно пояснити, чому призначили одіозного "регіонала", "антимайданівця" і прихильника "руського міра" Юрія Клименка, чи збитого льотчика, колишнього міліціонера Василя Шмигановського, окрім як через їхню персональну відданість Віталію Яремі, не зміг ніхто. Та й не збирався. Коли ж на відповідальні посади без будь-яких пояснень призначають непотріб – це призводить до системної кризи влади. Що навіть гірше за внутрішню боротьбу, яка розгортається у президентському оточенні. Хоча шкоди, яку вони вже завдали Порошенку напередодні старту президентської кампанії, складно перебільшити... Микола Тицький, "Моя Київщина"

У силу своєї віддаленості від столиці Сквирський район в інформаційному просторі Київської області перебуває на периферії. Проте, як і в решті районів Київщини там є свої правлячі клани, які переслідують як бізнесові, так і політичні інтереси регіону Історично так склалося, що Сквирщина намертво асоціюється з родиною Суслових: ландшафтний парк у селі Буки, створений місцевими магнатами, став одним із символів Київської області. Попри це зараз в Сквирському районі є кілька серйозних гравців, чий вплив об’єктивно більший аніж навіть у сім’ї з Буків. Такими є Леонід Глиняний – бізнесмен та за сумісництвом депутат Київської облради та Леонід Центило – найбільший аграрій у цьому регіоні. При цьому, голова Сквирської РДА Василь Галюк та мер Сквири Валерій Скочко, за великим рахунком, не є самостійними фігурами, і орієнтуються на вище згаданих персонажів. Родина Суслових Однак все ж таки варто розпочати з Суслових, яких добре знають за межи Сквирщини. Іван Суслов – відомий на Київщині аграрій, є директором ТОВ «Агропромислова корпорація «Сквира» – однієї з найбільших аграрних компаній столичного регіону. Саме Сусловим у рідному селі Буки було збудовано унікальний ландшафтний парк. У ЗМІ писали, що до фінансування даного проекту долучався екс-президент України Леонід Кучма, який є давнім другом Суслова-старшого. Окрім бізнесу, політики та створення ландшафтного парку, родина Суслових заснувала приватний Дитячий будинок "Центр Розвитку Дитини "7" для дітей сиріт", незмінним директором якого є дружина Івана Суслова Наталія Миколаївна. За багаторічну діяльність у будинку виросли та виховані декілька десятків дітей-сиріт, більшість з яких отримали вищу освіту та всіляко підтримуються родиною Суслових і у дорослому віці. У 2000 році Іван Суслов поставив свого сина Євгена на посаду директора Шамраївського цукрового заводу, хоча той ще був студентом Київського національного економічного університету. У 2002 році за сприяння батька 21-річний Євген Суслов став наймолодшим мером України, очоливши місто Сквира. На парламентських виборах 2006 і 2007 роках Суслов-молодший двічі ставав нардепом від «Блоку Юлії Тимошенко». У березні 2012 року він «стушкувався», вийшовши з фракції «Батьківщина», після чого опинився у проекті ще однієї втікачки з партії Тимошенко, одіозної «регіоналки» Наталії Королевської. У неї Євген стає заступником голови партії «Україна – Вперед!», а передвиборчий з’їзд навіть був проведений і організований у Буках. Після повного провалу Королевської, вона пішла працювати в уряд Миколи Азарова міністром соціальної політики, а от Суслов-молодший фактично залишився ні з чим.  Більш того, після приходу до влади «регіоналів» у сім’ї Суслових почалися складнощі. Зокрема, після того як голову «Батьківщини» Юлію Тимошенко посадили в СІЗО, вже на наступний день до будинку Суслових у Буки приїхали працівники УБОЗу. Зараз бізнесовий та політичний вплив сім’ї Суслових на теренах столичного регіону значно ослаб, проте вони залишаються авторитетними фігурами. Щоправда, депутат облради Леонід Глиняний поступово витискає Суслових з району. Навесні 2017 року одна з компаній сім’ї Суслових ТОВ «МВ» фігурувала в корупційному скандалі. Тоді голова екологічної комісії Київської облради Максим Запаскін був затриманий під час отримання хабара у розмірі 6 тис доларів. За інформацією прокуратури, дані кошти депутат взяв «за узгодження проекту рішення про надання дозволу на користування надрами, а також за просування цього рішення на сесії обласної ради». Восени 2017 року Іван Суслов несподівано вніс заставу в розмірі 7,5 млн грн за товариша свого сина – скандально відомого Владислава Каськіва, якого підозрюють у тому, що той, будучи головою Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами України, наніс багатомільйонні збитки державі. Леонід Глиняний Прізвище Леоніда Глиняного – відоме на Білоцерківщині та Сквирщині. У 2014 році він намагався потрапити до Верховної Ради, але перемогти у Віталія Гудзенка не зміг. Але вже за рік на виборах до обласної ради здобув впевнену перемогу. Згідно з офіційною декларацією, він вважається одним з найбагатших депутатів облради: в 2016 році отримав найбільше доходів серед своїх колег. Його чистий прибуток склав понад 8 млн. грн. У Білій Церкві його знають як крупного бізнесмена та одного з найвпливовіших людей міста. Глиняний входить то так званої «групи ТЕЦ» та оточення відомого олігарха Костянтина Жеваго, а також підтримує близькі стосунки з головою Нацполіції. Також Глиняний буцімто має дружні стосунки з нинішнім головою Сквирського районного осередку БПП Ігорем Кононенком. Окрім енергетичної сфери Глиняний активно займається аграрним бізнесом, активно скуповуючи землю. Так, він є головою спостережної ради і фактичним власником ТОВ «Сквирський комбінат хлібопродуктів». Має частку прав власності на ТОВ «Шамраївський цукровий завод», який також знаходиться у Сквирському районі. До слова, голова села Шамраївка Валентина Левіцька вважається людиною Леоніда Глиняного, хоча знаючі люди стверджуть, що у разі чого вона може здійснювати абсолютно самостійну діяльність. Представник «Сквирського КХП» Олександра Флісак є депутатом Сквирської міської ради. Протягом останніх років на Сквирщині суттєво потіснив місцевих магнатів Суслових. Cквирський комбінат хлібопродуктів, співвласником якого є Глиняний, зараз, по деяким даним, поставляє на закордон 25% всього об’єму подібної продукції серед усіх підприємств України (!). Леонід Глиняний має благодійний фонд імені самого себе, і, за словами місцевих, його робота останнім часом значно активізувалася. Дехто пов’язує це з майбутніми виборами до ОТГ на Сквирщині, інші – з тим, що Глиняний планує взяти участь у парламентських перегонах у 2019 році, і вже зараз активно працює над цією амбітною задачею. Леонід Центило Леонід Центило є, мабуть, найбільшим із землевласників Сквирського району та південної Київщини загалом. Його агрофірма «Колос» базується у селі Пустоварівка.  Основними напрямками ТОВ «Агрофірма «Колос» є рослинництво, тваринництво та переробка продукції власного виробництва. Ще на початку 2000-х Леонід Центило спробував себе в політиці. Зокрема, він був заступником голови Сквирської РДА та очолював управління з питань сільського господарства, але пізніше повністю пішов у бізнес. Вплив Центила на життя Сквирського району є надзвичайно серйозним. Враховуючи його статки, масштаби бізнесу та зв’язки з Інститутом сільського господарства НАН України, він вважається одним із монополістів агарної сфери цього регіону. Проте за його власними словами, конкурувати з великими агрохолдингами він поки не в змозі. Попри це, Центило зберігає чималий вплив на політичне життя району. Так, очільник Сквирської районної ради Василь Гриша за сумісництвом є заступником директора агрофірми «Колос», тобто, самого Леоніда Центила. Має бізнесмен і одного місцевого депутата в обличчі Миколи Паламарчука, який також працює на підприємстві Центила. Крім цього, донька Леоніда Центила керує районним відділом культури Сквирської РДА, а одружена із заступником місцевого начальника відділу поліції. Тобто, по суті, Центило в деякий мірі може впливати і на діяльність правоохоронних органів району. На відміну від Глиняного, який націлився на те, щоб потрапити до Верховної Ради, Центило, схоже, не має настільки серйозних амбіцій. Роман Шамрай Щодо правоохоронних органів, то у Сквири є своєрідна особливість – вона є центром так званого куща. Тобто, Сквирському відділу поліції підпорядковуються Тетіївський, Ставищанський та Володарський відділки. Очолює Сквирський відділ поліції Роман Шамрай, тобто, по факту, він керує усією поліцією південної частини Київської області. До слова, очільник Ставищенської поліції, уродженець Сквири Артем Барчуков є колишнім підлеглим Романа Шамрая. Політичного впливу у Шамрая як такого немає, але очільництво силового корпусу цього регіону безумовно робить його впливовою людиною. Микола Тицький, «Моя Київщина»

У час Великого посту та після Великодня у розпалі торгівля штучними квітами.  Їх різноманіття просто вражає. Нові пластикові вироби традиційно змінюють старі, що відправляються на смітники і спалюються. Така циклічність спостерігається з року в рік. Саме тому екологи не перестають наголошувати на тому, що віддаючи шану померлим неналежним чином, люди загрожують життю та здоров'ю живих Існує стереотип, що штучні квіти – більш доречна поминальна атрибутика. Проте священики зазначають, що вони не мають жодного церковного чи богословського обґрунтування. Більше того, в слов'янській традиції не було такого звичаю. Здавна ж люди прикрашали могили барвінком, який зберігає зелений колір листя навіть взимку під снігом. Вважали, що живі рослини на могилах символізують продовження життя душі померлого. Що ж тоді символізують мертві квіти? Існує декілька причин того, чому люди надають перевагу саме пластиковій продукції. По-перше, думають, що вона набагато дешевша, за живі рослини. Проте погодьтеся, вінок штучних коштує більше, ніж декілька живих квітів. По-друге, вважається, що пластикові квіти довговічніші. Але й це не так: вже за місяць вони втрачають естетичність. А от деякі зелені насадження можуть чарувати око мало не протягом цілого року. Перед тим як купувати пластикові вироби, необхідно розуміти, на яку небезпеку Ви наражаєте себе та своїх близьких. Різнокольорові пелюстки штучних квітів – це синтетичні матеріали, такі як поліестер, латекс, органза. Вони обробляються різними хімічними складниками для додання пластичності та стійкості, а також фарбуються досить токсичними сполуками – аніліновими фарбами, що викликають запаморочення, головний біль, слабкість. Стебла, бутони й інші декоративні елементи штучних квітів виготовляються з пластику. Серцевини квітів можуть виготовлятися з пінопласту, який при нагріванні виділяє канцерогенну речовину – стирол. Тому якщо живі рослини стають удобренням для землі, то з штучними ситуація набагато складніша. Закопувати пластик немає сенсу, він розкладається щонайменше сто років. Тому його спалюють. Вченими вже давно доведено, що під час спалювання штучних квітів та вінків в повітря виділяється ціла "таблиця Мендєлєєва", а також найтоксичніші з відомих на сьогодні органічних сполук – діоксини, які дуже негативно впливають на репродуктивну систему, а також викликають розвиток онкологічних захворювань. А тепер уявіть, скільки тон пластику щорічно спалюється після прибирання кладовищ, і яку це шкоду приносить Вашому здоров'ю та здоров'ю Ваших дітей. Протягом останнього часу одразу кілька міст в Україні заборонили приносити на могили штучні квіти. А патріарх Філарет закликав українців не купувати ненатуральні квіти, бо вони забруднюють наколишнє середовище. Враховуючи поширення західних цінностей в Україні, варто зауважити, що за кордоном давно відмовилися від пластику на кладовищах. Там немає жодних штучних квітів, стрічок, рушників, лише невисокі надгробки, травичка, живі квіти. Якщо люди не мають можливості доглянути могили рідних, вони укладають договір зі спеціальними службами, і ті виконують за них такі роботи. У Німеччині навіть передбачені штрафи для тих, хто використовує пластикові квіти. Є безліч інших способів вшанувати пам'ять близьких. Хорошою альтернативою пластику є сухоцвіти, паперові квіти, живі насадження тощо. Вибір точно не обмежується штучними прикрасами, головне мати бажання змінюватися на краще. Тож коли наступного разу будете купувати цю смертоносну "красу", ще раз подумайте, чи варто це здоров'я Ваших рідних. Матеріал підготувала Юлія Стрільник для порталу "Моя Київщина"

1 2 3 4 5 6 7 8