1991-2021: Хто керував Київоблдержадміністрацією

Фото з мережі Інтернет

До 30-ї річниці Дня незалежності України наш інформаційний портал готує серію публікацій, у яких розповість про представників влади, що буквально вершили долю столичного регіону. Про очільників Київської обласної державної адміністрації, а також їх найголовніші досягнення та невдачі читайте в сьогоднішньому матеріалі

Іван Капштик

Це першопроходець у керівництві КОДА. Капштик займав посаду губернатора, що на той час називалася представник президента у Київській області, у 1992-1994 роках (доки не став чинним закон "Про формування місцевих органів влади і самоврядування", який скасовував посаду представника президента). Його трудова кар’єра була пов’язана з птахівництвом: до призначення керував Київською птахофабрикою біля Броварів, куди і повернувся після звільнення. Був депутатом Верховної Ради першого скликання. У радянські часи став фігурантом кримінальної справи та був виключений із КПРС. Ураховуючи надзвичайно складну ситуацію в країні щодо подальшого її розвитку як незалежної держави, в основному займався поточною роботою, а не став реформатором. Працював у вертикалі першого Президента Кравчука.

Варто зазначити, що перші голови ОДА орієнтувалися на Івана Плюща, який протягом першого десятиріччя незалежності України зберігав величезний вплив на кадрові рішення. Зокрема, і на призначення очільників області.

Василь Сінько

Був очільником КОДА з 19 липня 1995 року по 21 вересня 1996 року, також двічі очолював Київську обласну раду. Тісно пов’язаний із Київщиною, працював на керівних посадах Макарівського, Поліського та Баришівського районів, був партійним функціонером, двічі обирався до Верховної Ради України. У ті часи було законодавчо дозволено суміщати адміністративні посади та роботу в українському парламенті, що, звісно, не сприяло концентрації уваги саме на обласних проблемах, але давало можливість ефективніше лобіювати інтереси Київщини на центральному рівні, ніж це вдавалося попереднику, який склав мандат депутата після призначення на посаду. Обласним елітам запам’ятався як людина небайдужа та зацікавлена в розвитку області. Привозив на підприємства Київщини безліч делегацій для відновлення розірваних внаслідок розпаду Радянського Союзу виробничих зв’язків. Час керівництва Сінька був для Київщини одним із найскладніших періодів через гіперінфляцію, безробіття, дефіцит та постійні затримки по виплатах зарплат бюджетникам. У жовтні 2019 року Сінько відсвяткував свій 80-річний ювілей, із яким якого приїздив вітати Анатолій Присяжнюк.

Анатолій Засуха

Насамперед варто зазначити, що Засуха найдовше в історії незалежної України керував Київською обласною державною адміністрацією. Він був при посаді з 22 вересня 1996 року по 19 січня 2005 року. До приходу в Київську обласну владу працював у Мінагрополітики першим заступником міністра та керував Держземагентвом України. Був знайомий із Президентом Кучмою ще з радянських часів і саме це вплинуло на його призначення та подальший статус "привілейованого" губернатора – важливі питання життєдіяльності області вирішувалися безпосередньо з президентом. Проти його призначення були тодішній прем’єр Лазаренко та спікер парламенту Олександр Мороз, який мав великі інтереси на Київщині. Підтримував Засуху ще один "важковаговик" української політики Іван Плющ, який був вихідцем із влади Київщини та в подальшому сильно спливав на кадрову політику області.

Анатолій Засуха будував свою кадрову політику на колишній партійній номенклатурі та місцевих "червоних" директорах, а з обласною радою не було дискусій – тоді були виборчі закони "один округ – два депутати": відповідно голова ОДА в депутати записував своїх підлеглих голів РДА та місцевих керівників підприємств, на призначення яких теж впливав. Адміністративний вплив голови ОДА (так званий у подальшому "адмінресурс") у той час був настільки великий, що від нього напряму залежало, хто стане депутатами Верховної Ради від Київщини на мажоритарних округах. У ті часи відбувалося масове розпаювання землі, приватизація стратегічних підприємств, роззброєння та первинне накопичення капіталу. Питання децентралізації взагалі не стояло, влада була централізована, голова ОДА був підпорядкований жорсткій вертикалі вдади, яку вибудовував Президент Кучма, а Засуха відповідно практикував такі принципи керівництва в області та вів себе як хазяїн регіону.

Під час подій Помаранчевої революції був у списках "сакральних жертв" – оточення Ющенка склало перелік високопосадовців, яких треба було показово переслідувати, що трансформувалось у низку кримінальних справ, пов՚язаних із зловживанням владою та службовим підробленням, а відтак, за це Анатолія Засуху оголосили в міжнародний розшук. Події відбувалися в 2005 році. Щоправда, кримінальну справу щодо Засухи закрили вже в 2006 році, відповідно припинили й розшук в Інтерполі (за запитом МВС України). За непідтвердженою інформацією, ексчиновник на той час перебував в Росії та працював заступником губернатора Московської області. Після повернення в Україну Анатолій Засуха сконцентрувався на сімейному аграрному бізнесі.

Дружина керівника КОДА часів Кучми Тетяна Засуха тричі була народною депутаткою, має звання "Герой України". Після відходу від публічної політичної діяльності Анатолій та Тетяна Засухи, як і їх син Андрій, займаються бізнесом і благодійністю.

Зауважимо, що Андрій Засуха в 2020 році спробував свої сили в політиці. Його обрали депутатом Київської обласної ради, а там уже головою комісії з питань бюджету. Крім цього, він є президентом ФК "Колос" – єдиного представника Київщини в українській Прем’єр-лізі. До слова, у січні 2020 року Андрій Засуха став новообраним головою Київської обласної асоціації футболу та замінив на цій посаді Ярослава Москаленка.

Євген Жовтяк

Наступник Анатолія Засухи, якому вдалося всидіти на кріслі губернатора столичної області з 4 лютого 2005 року по 4 травня 2006 року. Має неабиякий політичний досвід, адже обирався до українського парламенту тричі, до того ж завжди від 95-го виборчого округу (у Києво-Святошинському районі). Повноваження депутата були припинені достроково у зв'язку з особистою заявою Жовтяка. Також є одним із фундаторів Народного руху на Київщині. Але це ніяк не допомогло йому стати ефективним керівником ОДА: він прийшов без команди. Це був перший очільник області, якому за політичними квотами нав’язували заступників та керівників  департаментів та управлінь, які діяли не як команда, а просто відпрацьовували партійні та кланові завдання. Великою помилкою став нерозпуск старого скликання облради, у якому засіли "правовірні кучмісти", а тотальне звільнення керівництва РДА та призначення на посади випадкових людей, часто з інших регіонів, ніяк не пов’язаних із Київщиною. Тоді ж уперше в пресі з’явилися розмови про продаж посад. До того ж Жовтяк, який був ефективним опозиційним політиком, виявився не готовим до щоденної невдячної бюрократизованої праці в умовах кадрового голоду, високих суспільних очікувань,швидких реформ та виявив абсолютне нерозуміння, що він працює у вертикалі глави держави та є інструментом його політики в регіоні.

Сам Жовтяк в інтерв՚ю "Моїй Київщині" розповідав про результативність своєї роботи так:

За 15 місяців мого перебування на чолі області Київщина за показниками соціально-економічного розвитку з дев’ятого перемістилася на перше місце. Але вже через рік після мого звільнення – навпаки опустилася на 24-те місце.

Із посади Жовтяка звільнили. Це рішення він прокоментував так:

Чинне законодавство передбачає 12 причин для звільнення будь-якої людини із займаної посади.  І якщо жодна з цих причин не настала, то людину звільнити не можуть. Однак у держслужбовців, зокрема в голів облдержадміністрації, реєстр цих причин – дещо ширший: там є аж 36 підстав для звільнення. Однак через один рік та один квартал роботи мене було звільнено без посилання на жодну з них…

Так, власне, виник його конфлікт із тодішнім очільником держави Віктором Ющенком. Жовтяк вирішив оскаржувати президентське кадрове рішення в суді. Але в результаті дуже довгої тяганини з паперами поновитися на посаді так і не вдалося.

Валерій Кондрук

Заступник голови КОДА з березня 2005 року, а 24 травня по 16 червня 2006 – виконував обов’язки очільника столичної облдержадміністрації. У 2006 році йому присвоєно почесне звання "Заслужений працівник соціальної сфери України".

Щодо подальшої діяльності, то з квітня 2010 року очолював громадський рух "Разом із тобою" і був почесним головою громадської організації "Здорова Київщина". У 2014 році брав участь у виборах столичного мера, але посів останнє місце.

До 2018 року обіймав посаду президента групи компаній "Фармпланета". Також він є співзасновником організації "Спілка українських підприємців". Крім цього, активно займається легкою атлетикою, майстер спорту та марафонець.

Віра Ульянченко

"Довірена секретарка Ющенка", яка за час його президенської каденції обіймала дуже високі пости: губернаторка Київщини (16 червня 2006 року – 20 травня 2009 року) і керівниця Секретаріату Президента України (19 травня 2009 року – 24 лютого 2010 року 2009 року). Також очолювала наглядову раду Національного президентського оркестру.

Була головою ради партії "Народний Союз "Наша Україна", основним завданням якої було максимальне сприяння обранню Віктора Ющенка на другий президентський термін. Із вересня 2014 року – керівниця Всеукраїнського об'єднання "ЗАСТУП (За Соціальну Трудову Українську Перспективу)".

Не можемо не згадати про те, що Ульянченко підозрювали у скоєнні злочину, передбаченого ч.5 ст.191 Кримінального кодексу України (привласнення, розтрата або заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем), а все тому, що керівника державної судноплавної компанії "Бласко", де вона була генеральним представником, Павла Кудюкіна засудили за розкрадання майна.

За час губернаторства Ульянченко були виділені величезні земельні ділянки для тодішнього керівництва країни: відбулася скандальна передача Межигір’я майбутньому  президенту Януковичу, створено мисливський клуб "Ярик" площею в сотні гектарів. Варто додати, що це було в час, коли Вишгородську райраду очолював Ярослав Москаленко. Саме за цю історію Віру Ульянченко пізніше "тягала" СБУ: 14 вересня 2015 року ексголову ОДА було оголошено в розшук.

Відповідна інформація була оприлюднена на сайті Міністерства внутрішніх справ України у розділі "особи, які переховуються від органів прокуратури". Але вже 15 вересня 2015 року з сайту МВС України це повідомлення зникло. Тобто Ульянченко була в розшуку аж один день. Ексголова КОДА наголошувала:

Це абсолютна провокація, яка вже гуляє протягом двадцяти років. Як тільки з’являється бажання компрометації мене чи моєї родини – зразу з’являється справа "Бласко", про яку вже говорено-переговорено і забуто.

Цікаво, що вона називала це оголошення провокацією, "причому не тільки проти себе, а й проти правоохоронних органів".

Віктор Вакараш

Перший заступник своєї попередниці, який спершу виконував обов'язки голови обладміністрації, а потім, до березня 2010 року, був керівником. Після відставки продовжив займатися політичною діяльністю, зокрема в 2014 році працював радником міністра Кабінету міністрів, а також заступником міністра екології. Із останньої посади Вакараша звільнили у вересні 2019 року відповідно до абзацу четвертого частини другої статті 9 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", а саме:

Перший заступник міністра, заступники міністра дають обов’язкові для виконання державними службовцями та працівниками апарату міністерства та його територіальних органів (у разі утворення) доручення.

Зауважимо, що під час планової перевірки в Мінекології, що відбувалася у грудні 2016 року, було виявлено, що Вакараш не повідомив про істотні зміни у своєму майновому стані. Тому, власне, йому оголосили підозру в недостовірному декларуванні.

Анатолій Присяжнюк

Призначений головою Київської обласної держадміністрації 18 березня 2010 указом президента України Віктора Януковича й займав цю посаду 4 роки (до березня 2014 року). Свого часу працював заступником Міністра внутрішніх справ України та заступником очільника Служби безпеки України. Також займав посаду голови правління ДАК "Чорноморнафтогаз". Анатолій Присяжнок – ще один приклад "привілейованого" голови ОДА – він був тісно знайомий із Якуковичем ще з часів його першого прем’єрства та проявив себе під час подій Помаранчевої Революції, що стало вирішальним при його призначенні за особистим рішенням тодішнього Президента. За короткий період Присяжнюк сконцентрував у своїх руках керівництво обласною партійною організацією "Партії регіонів", сформував більшість у новому скликанні обласної ради, "переламав" неугодних мерів "під себе" та сформував команду управлінців, яку потім "тасував" на власний розсуд. 

Після виборів в облраду був конфлікт із головою облради Качним, оскільки Присяжнюк перебрав від облради контроль над комунальними підприємствами. Ба більше, Качний завжди намагався наблизитися до міністра енергетики Юрія Бойка, з яким у Присяжнюка була тісна комунікація. Після смерті Джарти, Присяжнюка "сватали" на голову Криму, а наприкінці президентства Януковича розглядали кандидатом на міністра МВС замість скандального Захарченка, але безрезультатно: Януковичу він був потрібен на Київщині. 

Водночас Київська ОДА за Присяжнюка займалася розвитком культурних осередків, зміцненням матеріально-технічної бази будинків культури, кінотеатрів, бібліотек. Спорудили понад сто спортивних майданчиків, десятки сучасних стадіонів (серед них школа з фігурного катання на базі льодового стадіону в Богуславі), спортивно-тренувальні басейни.

Відзначився там, що проводив "Формулу-1 на воді" у Вишгороді, "притягнув" в область інвесторів для будівництва молочного заводу дитячого харчування у Згурівці та великого хлібокомбінату на Васильківщині. Також за активного сприяння Присяжнюка було у передмісті Києва побудовано та відкрито найбільший в Україні оптивий ринок продуктів "Столичний".

Присяжнюк сам написав заяву про звільнення в лютому 2014 року. Як він пояснив згодом, таке рішення зумовлене змінами в управлінні державою та самоусуненням попереднього керівництва держави від виконання обов'язків. 

Про життя після роботи в КОДА Присяжнюк розповів в інтерв’ю "Моїй Київщині":

Після губернаторства в 2014-2015 роках я повернувся на службу в правоохоронні органи. Неодноразово бував у зоні АТО. Пізніше під час спортивних тренувань отримав травму спини. Переніс складну операцію. Тож тривалий час займався реабілітацією. Періодично виїздив і за кордон. Разом із цим займався громадською та соціальною діяльністю.

Також ексочільник столичного регіону розповів про досягнення на посаді, конфлікти під час роботи, ставлення до люстрації та ситуацію із ВО "Батьківщина".

Читайте також: ТОП-100 найвпливовіших людей Київщини у 2020 році

11 липня 2020 року Присяжнюка призначили головою обласного осередку партії "Наш край". Політсила в результаті перерахунку голосів таки подолала 5-відсотковий бар’єр і пройшла до облради, але справа "заглохла" у судах і Присяжнюка не допустили до обласної ради колишні підлеглі та союзники.

Володимир Шандра

Це той випадок, коли колишній міністр став губернатором Київщини. Шандра на час входження на посаду мав неабиякий політичний досвід:

• Нардеп України від Блоку Віктора Ющенка "Наша Україна" (2002 р.);
• Заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань промислової політики та підприємництва;
• Очільник Хмельницького виборчого штабу коаліції "Сила народу" на президентських виборах 2004 року;
• Міністр промислової політики України (із лютого 2005 по серпень 2006 року);
• Радник Президента України (2006-2007 рр);
• Член наглядових рад Державного ощадбанку України та Державного експортно-імпортного банку (2006-2008 рр.);
• Міністр України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (18 грудня 2007 – 11 березня 2010 року).

Його в Київську область напочатку 2014 року покликав керувати тодішній в.о. президента Турчинов, із яким вони були знайомі з часів спільної роботи в уряді Юлії Тимошенеко. У Київську ОДА Шандра прийшов зі складними завданнями як "кризовий менеджер", але без команди, тому, на відміну від Жовтяка, майже усіх чиновників від попередньої влади залишив в ОДА, а в РДА було призначено багато випадкових осіб, які відзначилися під час революційних подій, але виявилися нездатними керувати районами у важкі часи. Ганебним рішенням політичних керівників на рівні країни стало "квотування" посад в областях – Київська ОДА опинилась у сфері партії УДАР Віталія Кличка та отримала керівництво обласної ради по квоті партії "Батьківщина" Юлії Тимошенко. Слід також зазначити, що Шандра припустився такої ж помилки, як і Жовтяк свого часу: не ініціював розпуск старого скликання обласної ради, чим дав можливість "слугам попереднього режиму" час для перегрупування та отримання реваншу вже на виборах 2015 року. Як наслідок – партія президента Порошенка, від якої сам Шандра балотувався в депутати Київської облради, на довгі роки опинилась в опозиції, а партія "Батьківщина", яка на той момент уже не була представлена в уряді, на обласному рівні сформувала антопрезидентську більшість із колишніміи регіоналами.

Основна робота голови ОДА в цей період полягала у стабілізації ситуації із зарплатами, енергоносіями, організацією мобілізації у зв’язку з війною на Сході України та забезпечення двох добровольчих батальйонів від Київщини.

Отож, Шандра головував Київською ОДА з 2 березня 2014 року по 6 вересня 2014 року. Як відомо, чиновник написав заяву про звільнення за власним бажанням. Він заявляв про свою діяльність так:

Якщо дуже коротко підбити підсумки роботи, то сьогодні Київщина посіла третє місце в Україні за соціально-економічними показниками. До місцевих бюджетів порівняно з 2014 роком у 2015 році надійшло більше на 1 млрд 650 млн грн і немає заборгованості за зарплатою у "бюджетників". А також відсутня заборгованість у бюджетних установах за енергоносії, чого вже не було багато років.

Слід зазначити той факт, що чимало ЗМІ свідчать про причетність Корбана-Шандри-Поживанова до "зливу" аграрної партії під Тимошенко. Щоправда, усі вони це заперечують. Також у мережі Інтернет журналісти DubinskyPro опублікували відео, у якому розповідають про те, що Шандра допомагав ексрегіоналу Москаленку виграти вибори.

Зауважимо, що Володимир Шандра отримав Орден святого апостола Андрія Первозванного, який вручив йому Патріарх Філарет.

Мельничук Максим

Ледве протримався на посаді півроку (із лютого по вересень 2016 року). До того, як став губернатором столичного регіону, Мельничук був віцепрезидентом Національної академії аграрних наук України (2014-2016 рр.), проректором із науково-інноваційної роботи Національного університету біоресурсів і природокористування України, заступником Міністра аграрної політики України (2010-2011 рр.). Варто зазначити, що це відомий учений у галузі вірусології, біотехнології, селекції, біоенергетики, доктор біологічних наук.

Хоча, як кажуть злі язики, уся ця "стрімка наукова кар'єра" юного академіка була штучно зроблена його батьком – відомим науковцем та Героєм України, який призначав сина на високі пости до себе в підпорядкування. А у вузьких наукових колах Максима Дмитровича усі завжди вважали мажором.

Мав значний потенціал через високу довіру та симпатію Президента Порошенка, молодість та ініціативність, але швидко "усе профукав", віддавши контроль над призначеннями своїм кумам та родичам, а сам "пустився мандрувати районами".

Як губернатор намагався налагодити контакт із місцевими "елітами", але робив це у своєрідній манері – через регулярні поїздки по районах, які завершувалися п’янками. Одні були раді щирості академіка, інші його не сприймали, проте результат у будь-якому разі був нульовим.

Варто додати, що Мельничук – єдиний серед голів КОДА, кого звільнили через корупційний скандал за участю його першого заступника Ігоря Любка. Було відкрите кримінальне провадження за підозрою у вимаганні хабара від підлеглої. Після цього Мельничук кілька днів переховувався від правоохоронців (як свідчать ЗМІ, у печерах Києво-Печерської лаври).

На робочому місці та помешканні Мельничука були проведені обшуки зі зломом дверей будинку за відсутності господаря та членів родини. 12 вересня керівниця Національної поліції України Хатія Деканоїдзе повідомила про відсутність кримінального провадження проти Максима Мельничука, а вже 14 вересня Мельничук у Генеральній прокуратурі України дав свідчення щодо інциденту. Пізніше Генеральна прокуратура і суд не встановили причетність ексгубернатора до скандалу.

У соцмережі Facebook екснардеп Олександр Мочков дякував Мельничуку за смачну полуницю. Це була суниця сорту "Аліна", торгової марки "Губернаторська". Згідно з інформацією про виробника продукції, це СТОВ "Світанок" Фастівського району. Розробником сорту значиться "Інститут трансферу інновацій", якого не існує в природі. Принаймні у реєстрах Мін’юсту така організація не значиться. Інші джерела також про цей інститут не знають. Відповідний вебсайт організації не працює.

Варто зазначити, що праву руку Мельничука Василя Коваленка призначили керівником ДПЗКУ.

Олександр Горган

"Кишеньковий" губернатор екснардепа-регіонала Ярослава Москаленка, Лялька або ж найбільш інертний керівник Київської області за часи незалежної України. На посаді пробув 2 роки (2016-2018). За даними ЗМІ, Горган не був самостійною політичною фігурою, тож втримувався на владному кріслі фактично лише завдяки своєму патрону Москаленку.

Імовірне звільнення тодішнього голови КОДА активно обговорювали й в облраді, і на Банковій. Щоправда, на пошуки нового губернатора потрібен був час. "Запасні" варіанти, як-от Наталія Баласинович (зайняла друге місце у конкурсі на посаду очільника області) для керівництва видалися не надто переконливими. Тож процес затягнувся…

Витівка Горгана у Вишгороді, коли він пафосно перед сотнями людей розповів про готовність до подружньої зради зі своєю заміжньою заступницею в РДА, стала останньою краплею для рішення керівництва держави. До слова, Горган наголошував, що його звільнення сплановане заздалегідь і він з самого початку зайняв пост глави області всього на два роки.

Читайте також: Інтимні подробиці життя Ляльки-Горгана: чим хотів похвалитися голова КОДА

Утім, Ляльку почали потроху "зливати": на виборах його не було, так як і у списку радників президента… А згодом і взагалі в політичних колах. Замість цілком можливого кар’єрного трампліну Горган отримав статус "збитого льотчика".

Читайте також: Олександр Горган увійшов у топ 10 найбагатших губернаторів України

Про ефективність перебування Горгана на посаді також свідчить той факт, що, згідно з даними моніторингу соціально-економічного розвитку регіонів, Київщина опустилася із другого місця на тринадцяте за 2017 рік.

Як повідомляв Горган в інтерв’ю "Моїй Київщині":

Я хороший управлінець – топ-менеджер, але точно не губернатор, який буде організовувати вибори, оскільки не можу бути ефективним в цій частині…

Олександр Терещук

Губернатор у мундирі, генерал-майор Терещук керував столичним регіоном із жовтня 2018 року по червень 2019. До цього два роки очолював Управління МВС України у Волинській області. Під час Євромайдану мав конфлікт із активістами, які критикували його за наказ про відрядження місцевого "Беркуту" до Києва. У 2014 році Терещука призначили начальником міліції міста Києва. Пізніше потрапив під закон "Про люстрацію" і був звільнений. Але президент Порошенко своїм указом персонально відмінив люстрацію Терещука та поновив його на посаді. Але все ж у 2015 році за наполяганням Хатії Деканоїдзе Арсен Аваков звільнив Терещука з лав поліції.

Проте на пенсії він побув недовго, адже вже весною 2016 року став заступником голови Одеської ОДА, вигравши відповідний конкурс. Чим запам’ятався він на цій посаді? Фактично нічим, окрім протестів проти його призначення. Особливих видатних досягнень не можна назвати і в його роботі в лавах поліції. Якщо не вважати за досягнення також кілька скандалів, пов’язаних із його сумнівним збагаченням, а також заяви про те, що поліцейські беруть хабарі, "бо в них зарплата всього 2500 гривень". До слова, Терещук міг очолити Київську область у 2016 році, але конкурс тоді виграв Горган.

Читайте також: У ЗМІ з'явилося розслідування щодо участі в багатомільйонних тендерах дочки голови КОДА Терещука.

Щодо його діяльності як губернатора, то він прийшов в область як член команди ексгенпрокурора Віталія Яреми, який тоді був заступником Ігора Кононенка, голови партійної організації партії Президента Порошенка "Солідарність", а також – куратором Київщини. Терещук в основному "гасив пожежі" через спадок протистояння ОДА та облради. Жодних обіцянок він не встиг ні виконати, ні провалити. Після приходу до влади Зеленського Терещука звільнили, хоча той був готовий працювати при новому Президентові. Як зазначають оглядачі, це було би надзвичано ефективним рішенням та не призвело би до багаторічного вакууму влади у столичному регіоні, але після звільнення Терещука почався справді "калейдоскоп" голів ОДА на Київщині.

Щоправда, потім Терещук просто зайнявся іншим видом політичної діяльності. Так, чинний Президент України особисто представив Терещука як керівника виборчого штабу політсили "Слуга народу" на Волині.

В'ячеслав Кучер

Коли Олександр Терещук прийшов на посаду, то замінив усіх заступників, окрім Дмитра Назаренка та В'ячеслава Кучера. Останній же якраз і виконував обов’язки голови Київоблдержадміністрації у червні-липні 2019 року.

Зауважимо, що в Кучера за плечима робота у Фонді державного майна України (головний спеціаліст), перебування на керівних посадах місцевого рівня (Києво-Святошинська РДА, Києво-Святошинська райрада) та центральних органів виконавчої влади (Міністерство соціальної політики України, Державна служба України з контролю за наркотиками, Державне агентство земельних ресурсів України).

Щодо депутатської діяльності, то Кучер – народний обранець Києво-Святошинської районної ради у 2006-2010 рр. Уже в 2019 році, тобто після перебування на посаді заступника голови КОДА та тимчасового виконання обов’язків губернатора столичного регіону, мав намір пройти в парламент по 95 одномандатному округу як самовисуванець. На своїй сторінці у Facebook він опублікував інтерв'ю, у якому презентував свою програму. Але тоді депутатський мандат отримав "слуга" Олександр Горобець. Із лютого 2020 року Кучер займає посаду керівника секретаріату Національного агентства кваліфікацій.

Михайло Бно-Айріян

Губернатор-антирекорсмен по терміну перебування на посаді (із 9 липня по 28 жовтня 2019 року). Відомий далеко не білосніжною біографією та російським шлейфом у ній. Вдамося до деталей.

У 2007-2009 роках працював головним спеціалістом у відділі аналітичної інформації "Газпрому", де, подейкують, вербують кадри для ФСБ. До слова, у прикордонній службі неофіційно підтвердили, що Бно-Айріян після Революції Гідності часто літав через Мінськ до Москви…

Також займав дуже "жирну" посаду в НЕК "Укренерго", де отримував зарплату близько 3,6 млн грн на рік. Цілком імовірно, що в бажанні очолити КОДА не останню скрипку відіграв однокурсник Бно-Айріяна та на той момент очільник партії "Слуга народу" Дмитро Разумков.

Зауважимо, що обрання губернатором стало де-факто порятунком від кримінальної справи. Після входження на посаду ЗМІ почали копирсатися в минулому Бно-Айріяна та виявили, що левова частина коштів із його корпоративної карти в "Укргазбанку" витрачалася в нічних клубах. За "сплив" таких цікавих фактів була особливо вдячна "верхівка" компанії.

Варто додати, що Бно-Айріян свого часу працював секретарем у посольстві України в Росії. Із 2011 року займав посади в Міністерстві закордонних справ України, коли його очолював Костянтин Грищенко, який був вірним соратником президента-втікача Януковича. Коли Грищенка призначили віце-прем’єр-міністром, став одним із його радників.

Як губернатор Київщини Бно-Айріян не самостійний у прийнятті рішень, адже насправді столичним регіоном на той момент керував тіньовий голова Володимир Коваль. Останній був директором Департаменту економічного розвитку і торгівлі Київської ОДА і запам’ятався як корупціонер, якого спіймали при отриманні 25 тисяч доларів хабара. Його дочка стала нардепом за списком партії "Слуга народу" й офіційно керувала штабом Зеленського на Київщині, хоча всі питання вирішувалися через Коваля.

Головну роль у знищенні репутації Бно-Айріяна зіграв ексжурналіст каналу Коломойського та чинний "слуга" Олександр Дубінський. Між ними розгорівся конфлікт, основною причиною якого були одіозні особистості, які прагнули зберегти свій вплив у столичному регіоні. Таким чином, Дубінський запустив потужну медіаатаку, а Бно-Айріян відповідав на неї публічними заявами, постами та коментарями в Facebook тощо. Результат цієї "гризні" відомий: утриматися на посту губернатора Бно-Айріяну не вдалося (сам захотів у відставку 20 жовтня).

А вже 25 жовтня Бно-Айріян подав до суду позов на нардепа від 94-го округу Дубінського про захист честі, гідності та ділової репутації через те, що останній поширював проти нього неправдиву інформацію.

Після відставки Бно-Айріян в інтерв’ю розповів про продовження своєї кар’єри та "провальну регіональну політику" Зеленського. Цікаво, що просуванням критики президентської діяльності займався він сам. Так, у мережі Інтернет з’явилася реклама його відповідного допису. Складається враження, що такими вчинками він укотре підтверджує свій статус губернатора-невдахи.

До слова, Бно-Айріян також став кінорежисером і презентував повнометражний документальний фільм про українську освіту "2045: Нова національна ідея".

Олексій Чернишов

Харківський бізнесмен, що до призначення головою не вперше був у стінах Київської ОДА, зокрема його пам’ятають радником ексголови КОДА Мельничука.

Губернатор Київщини, який наскільки вдало зарекомендував себе на посаді (28 жовтня 2019 – 11 березня 2020 року), що вже за 5 місяців опинився в Кабміні, де став керівником одного з ключових міністерств – із розвитку громад і територій, що безпосередньо впливає на всю регіональну політику у країні.

За підсумками соціально-економічного розвитку регіонів наприкінці минулого року, Київська ОДА, яку на той час очолював Чернишов, посіла третє місце в Україні. Про свою діяльність чиновник звітував на пресконференціях, як-от "100 днів". Голову облдержадміністрації високо оцінили за роботу в напрямку децентралізації та відсутність публічних скандалів.

Варто зазначити, що як очільник столичного регіону він відновив роботу Агенції регіонального розвитку. 19 лютого 2020 року за його ініціативи відбулося перше засідання Ради інвесторів при Київській обласній державній адміністрації.

Такий же вагомий  результат продемонстрував Чернишов і за рік роботи в Кабміні: успішна реалізація програми Зеленського "Велике будівництво", реконструкція соціальних об’єктів і доріг місцевого значення. Примітно, що вже як міністр він продовжує працювати в напрямку створення столичної агломерації, ідею реалізації якої почав просувати ще коли був головою КОДА.

Зауважимо, що Чернишов займає першу позицію в рейтингу нашого інформаційного порталу "ТОП-100 найвпливовіших людей Київщини у 2020 році".

Слід додати, що експерти вважають ексголову Київської ОДА міністра Чернишова імовірним кандидатом на голову уряду після відставки прем'єр-міністра Дениса Шмигаля восени поточного року.

Василь Володін

Спершу виконував обов’язки очільника столичного регіону (11 березня – 17 червня 2020 року), а згодом Уряд погодив призначення на пост голови Київської ОДА.

Державну службу розпочав у березні 2004 року з посади головного спеціаліста відділу з питань оподаткування управління з питань оподаткування та зовнішньоекономічної діяльності Департаменту фінансового законодавства Міністерства юстиції України, а у 2006 році опинився у Державному агентстві України з інвестицій та інновацій. За 4 роки роботи там він пройшов шлях від заступника начальника юридичного управління – начальника відділу фінансового законодавства та розвитку ринків капіталу – до директора юридичного департаменту Державного агентства.

У 2010 році став заступником генерального директора Державного підприємства "Державна інвестиційна компанія", а вже в наступному – заступником голови Спостережної ради Публічного акціонерного товариства "Український банк реконструкції та розвитку". Із 2012 по 2019 роки обіймав посаду директора Департаменту правового забезпечення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації.

Також виконував обов’язки гендиректора Державного підприємства "Електронмаш" до 20 грудня 2019 року, тобто до початку роботи заступником голови Київської ОДА.

Показово, що саме Володін очолив нову міжвідомчу робочу групу з ліквідації нелегального обороту та роздрібної торгівлі пальним на території Київської області. Як результат – було закрито кілька десятків незаконних АЗС. Він був і головою комітету з відбору перевізників на пасажирські маршрути в межах столичного регіону на основі конкурсу.

Чинному очільнику КОДА таки вдалося протягом своєї каденції підвищити авторитет обладміністрації, а також не потрапити в жоден скандал. Володін регулярно здійснює робочі поїздки Київщиною, зокрема перевіряє якість виконання ремонтних робіт у школах, організацію масової вакцинації громадян, інспектує медичні заклади тощо.

Варто відзначити медійність Володіна: постійно проводить брифінги (зокрема онлайн), пресконференції, дає інтерв’ю представникам ЗМІ. Так, він презентував результати роботи своєї команди за перші 100 днів свого перебування на посаді керівника області, звітував й про досягнення річної діяльності.

Отже, за 30 років незалежності в Київській обласній державній адміністрації змінилося 16! голів. Із них лише Анатолію Засусі вдалося втриматися на посаді очільника столичного регіону аж 9 років. Інші же займали пост губернатора один-два-три роки та звільняли його для наступника. Мало хто, крім Олексія Чернишова, використав посаду голови ОДА для формування подальної політичної кар’єри. Більшість після відставки безслідно зникала з політичної мапи області. Постійні кадрові зміни неабияк впливали на розвиток столичного регіону, адже заплановані на каденцію реформи не були повністю реалізовані. Через вкрай непросту політичну географію Київської області Василь Володін – п’ятий губернатор за останні три роки.